Усі — на вибивання боргів

Що найменше хвилює житомирян, то це тарифи на централізоване гаряче водопостачання, тобто на можливість помитися у власній ванній. Хоч і встановили їх із стовідсотковим покриттям витрат. Отож вийшло мало не по 12 гривень з кожного мешканця квартири. Але який сенс переживати за те, чого на час встановлення тих високих тарифів уже й не було, отож і рахунків не присилають? Гаряче водопостачання в місті припинилося ще в липні 2000 року. Відтоді «Житомиртеплокомуненерго» не раз робило відчайдушні спроби поновити його, закликало житомирян укладати договори і розраховуватися за цю послугу, навіть почало подавати воду в окремі будинки. Але, як констатував керівник тепловиків Георгій Єфімов, багато споживачів, пообіцявши платити, одразу про це забули. З початком опалювального сезону знову заговорили, що гарячу воду подають у 16 будинків, а буде більше, аби тільки люди розраховувались. Але, схоже, на централізованому гарячому водопостачанні в місті надовго поставлено крапку. Адже люди заможні давно придбали імпортні водонагрівальні установки (це, між іншим, змушує нервуватися енергетиків: мешканці нерідко включають одразу стільки потужних електроприладів, що й проводка не витримує). А тим, кому така розкіш не по кишені, залишається гірко іронізувати: скільки там тої зими.

Обласна влада, наслухавшись скарг, на кошти спонсорів підняла з руїн найпопулярнішу колись лазню. Був з цієї нагоди мітинг, ветерани дякували першим керівникам області за можливість помитися. І стала та лазня, якщо не брати до уваги банк та приватні котеджі, чи не найбільшим об’єктом, введеним у Житомирі в дію 2002 року.

Цієї осені оселі житомирян почали опалювати «в середньому» першого листопада (хоча в деякі відомчі будинки, передусім гуртожитки підприємств-банкрутів, тепло навіть і не пообіцяли подавати). Чому так пізно? Минулий опалювальний сезон місто завершило достроково: прийшли газовики і закрили заслінки. Вслід за ними поставили пломби електроенергетики. Частину котелень все-таки розпломбували: треба ж подавати гарячу воду в лікувальні заклади.

Восени почалися «торги» — і одні, й другі вимагали ліквідувати борг. Потім з 16 по 18 жовтня знімали пломби електрики, а з 29 жовтня по 1 листопада —газовики. Тож про яку планову підготовку котелень до зими можна було вести мову? Звичайно, перші дні опалювального сезону пішли на ліквідацію аварій...

Але то ще півбіди. Житомирянам щодня нагадують: будь-якої миті подачу газу може бути припинено. На вулиці було близько нуля, а перший заступник голови облдержадміністрації Олексій Кучмар попереджав: «Тиск у трубі на вході не чотири атмосфери, як потрібно, а 0,8».

Не втішають і прогнози керівника «Житомиртеплокомуненерго»: до нового року вдасться зібрати зі споживачів хіба що третину суми, потрібної на поточні платежі за газ та електроенергію. І публічно визнає: ми змушені були підписати договір про реструктуризацію боргів 2001 року, інакше не відкрили б засувки, але коштів на їх погашення просто немає. Втім, житомирянам, можна сказати, ще пощастило, бо якась загадкова, ніким не названа комерційна структура взяла на себе борги за газ за нинішній рік.

Міський голова Георгій Буравков застерігає:

— Борги треба повертати. Житомир — не найбідніше місто в області. Десять відсотків справді не мають грошей. Але незрозуміло, чому ігнорують наші заклики ті, хто платоспроможний. А якщо газ відключать узимку? Ми провадимо тепер роботу, може, й не дуже популярну, може, вона й суперечить законодавству, але без цього просто не зможемо навести порядку. Буде гірше, якщо доведеться гасити борги за рахунок комунальних підприємств. Залишилися аптеки, дитсадки, школи, лікарні, кілька кінотеатрів і готель. Якщо люди не хочуть платити за комунальні послуги, згодом доведеться платити за комерційні дитсадки, школи. А я цього не хотів би.

— До боржників вживатимуть суворих заходів, —попередив ще на початку осені і перший заступник голови облдержадміністрації Олексій Кучмар.

Спочатку боржників лякали тим, що складуть списки найбільш високооплачуваних з них і передадуть для опублікування в газетах. Популярне в області видання написало про одну з прес-конференцій: «Журналістам роздали списки найбільших неплатників Житомира. Вони з подивом побачили прізвища доволі відомих, шанованих і далеко не бідних житомирян».

Утім, знайшли чим страхати — газетами. Це було вже. Переді мною одне з найвідоміших в області видань за 1998 рік. А в ньому «на правах реклами» — довгий список боржників. Платити вони так і не стали. А от «демократії» за чотири роки побільшало, тож тепер журналісти відверто визнають, що бояться публікувати такі списки, щоб їх потім ті ж боржники по судах не затягали за «моральну шкоду».

Згодом на одній, потім на другій обласній нараді прозвучали такі застереження: ніхто не зможе пройти митний огляд автомобіля, зареєструвати його в ДАІ, одержати закордонного паспорта чи якусь довідку, якщо не доведе, що не має заборгованості з комунальних платежів. У міського голови особливі претензії до підприємців, які торгують на базарах. Викладати тисячі доларів за місце вони можуть, обурюється він, а за комунальні послуги не всі платять. Тож і пообіцяв зробити все, щоб і торгувати не змогли, поки не розрахуються. А ще керівник міста нагадав, що в Житомирі 36 тисяч іномарок: залити бак бензину — все одно, що за квартиру заплатити...

Перед керівниками підприємств та установ поставили вимогу: негайно подати списки своїх працівників, щоб розібратися, хто з них зарплату одержує, а за житлово-комунальні послуги не платить.

— Багато говорять, особливо в банках, що списки працівників — комерційна таємниця. Хай тоді ваші працівники сідають поруч з нашими в розрахунковому центрі й розбираються, хто в них заборгував. Якщо потрібно, укладемо договір про конфіденційність. Але наводьте порядок! — совістив міський голова.

Керівників спеціально зібрали в обласній адміністрації на нараду, де Олексій Кучмар наголошував на тому, що вони повинні жорстко контролювати, як підлеглі сплачують за житлово-комунальні послуги. Інакше закінчиться тим, що відключатимуть і підприємства, і об’єкти торгівлі, і банки.

У місті створили майже 130 бригад. За два тижні з 800 будинків міста вони обійшли 314. Навідалися до 10 тисяч абонентів. Нагадували: треба платити.

Керівник «Житомиртеплокомуненерго» вважає, що справжній ефект дає тільки прихід судового виконавця, який починає описувати майно. Тоді, хоч як це дивно, кілька тисяч одразу знаходяться. Це підприємство вже завалило суди позовами.

Усе це дало змогу підвищити рівень оплати з 60 до 65 відсотків від нарахованих сум...

У Житомирі є будинок, мешканці якого заборгували 177 тисяч гривень. Таких, де не заплатили понад сто тисяч, — довгий перелік.

Міський голова продемонстрував журналістам список із півсотні просто астрономічних боржників — за тепло вони винні від чотирьох до восьми тисяч гривень. Тобто востаннє платили ще за царя Гороха. А це вже спонукає до роздумів. Адже таку неповагу до обов’язку перед комунальними службами спровокувала сама держава. Згадаймо хоча б, які були затримки з виплатою зарплат бюджетникам. Посилило неплатежі й те, що Верховна Рада запропонувала торік гамузом списати борги.

— Моя дружина, коли почула про ту постанову, обізвала мене заслуженим дурнем України, — зізнався один знайомий житомирянин, який звик чесно за все розраховуватися.

Але чому за однакових умов саме в Житомирі, порівняно з іншими містами області, борги на одного жителя найбільші? Трохи світла на це проливає цифра, яку навів Г. Буравков. За півроку, відколи його обрано міським головою, він добився, щоб працівники апарату міськвиконкому погасили борги перед комунальниками на 80 тисяч гривень. Виходить, було з кого брати «приклад». Люди під час опитування так і сказали: якщо одні платять, а інші ні, то з часом кількість боржників зростає...

Щодня в «Житомиртеплокомуненерго» надходить по 20—30 заяв від тих, хто хотів би відмовитися від послуг цього орендного підприємства, встановивши у своїй квартирі індивідуальну опалювальну систему. Його керівник Георгій Єфімов сказав на засіданні міськвиконкому, що це може призвести до руйнування галузі (згадайте ситуацію з гарячою водою). Та єдине, що справді стримує від повального переходу на власне тепло в багатоповерхівках, — постійні заяви управління з експлуатації газового господарства, що вони не можуть масово давати дозволи на це, бо труби, які ведуть до будинків, не розраховані на подачу такої кількості газу.

А тим часом Г. Буравков згадує, як міряли крокодила і виходила різна віддаль, — від голови до хвоста, а потім від хвоста до голови. Це з приводу того, що в «Житомиртеплокомуненерго» називають одні цифри боргів за газ, а під час переговорів у Києві — зовсім інші. Це підприємство з 1993 року має статус орендного. Депутати на сесії міськради в листопаді ставили питання руба: договір розірвати, зробити комунальним, щоб не було в нього «комерційних таємниць». Потім погодилися створити комісію, розібратися. Щоправда, всі попередні спроби докопатися істини закінчувалися висновком: потрібні гроші. Але тоді була надія, що їх підкинуть як не держава, то обласна влада. Тепер умови змінилися: треба викручуватися самим...

Житомир.