У півторамільйонному Харкові, як і в кожному іншому мегаполісі, на жаль, щодоби вчиняють десятки злочинів, серед яких і тяжкі. Спотворені трупи, викинуті на смітник новонароджені діти, убивства вже давно стали повсякденними для правоохоронців. Нікого не здивує вже нині й убивство на замовлення, цинічний розстріл міліціонерів, подвійне і потрійне убивство, інколи за жалюгідні копійки. Кримінал перетворився на частину нашого повсякденного життя. Ми навіть уже майже любимо і навіть жаліємо чарівних хлопців, які очолюють угруповання бандитів-відчайдухів із телесеріалу «Бригада»...
...Чутки, що сповнили місто минулого четверга, вразили найміцніші нерви. Спочатку заговорили про появу маніяка, що вирізає одразу цілі сім’ї. Потім — про психа, що втік із «дурдому» і вбиває всіх без винятку. Але найдивовижніше, що правда виявилася жахливішою за наймоторошнішу вигадку...
То що сталося на околиці Харкова насправді? Десь о 17.30 до Комінтернівського райвідділу міліції Харкова зателефонували з вулиці Ньютона. Мешканців непокоїло те, що от уже кілька днів поспіль вони не бачать нікого з будинку №49: будинок, мовляв, стоїть собі спокійнісінько, а з мешканців — нікого. Однак наряд міліції, що прибув за вказаною адресою, одразу був змушений запросити до непоказного приватного домоволодіння не тільки підмогу з оперативної групи, а й поставити на ноги увесь міліцейський і прокурорський начсклад — будинок був завалений скривавленими трупами.
Упізнати вбитих було неважко. Всі вони були з однієї великої родини — глава сїм’ї, його дружина, син, дочка й онука. Всього п’ятеро. Усі з численними ранами голови. Не вистачало, щоправда, ще одного із синів. Міліція заходилася шукати його і невдовзі знайшла неподалік рідної домівки.
Спочатку Олександр К. категорично заперечував свою причетність до вбивства членів сім’ї, запевняв, що, мовляв, пережив шок, коли побачив, що сталося. Але під вагою доказів зізнався у вчиненому. Слід зазначити, що прокуратура, з огляду, мабуть, на розголос, який отримав злочин, не приховує надто його деталі. Однак відомо поки що небагато.
Можна собі уявити таку картину. Підозрюваного затримано неподалік рідного дому. Він не втікав з місця злочину, скоріш, його тягнуло на місце скоєного. Від причетності до злочину він відмовлявся недовго. Сліди крові на його одязі стали останнім доказом, після якого він почав давати свідчення. Що спонукало його залізним прутом перебити на смерть одного за одним усіх членів сім’ї, він поки що, за даними слідства, і сам пригадати, пояснити не може. Каже лише, що на нього найшло чи то якесь осіяння, чи то затьмарення, а далі нібито цілковитий провал у пам’яті.
Слід пояснити. За наявними у слідства відомостями, Олександр проходив обстеження й лікування у психіатричній лікарні. Однак говорити однозначно про діагноз поки що не можна — призначено відповідну експертизу, і лише вона може відповісти на запитання, був чи ні підозрюваний осудним на момент вчинення вбивства, якщо, звичайно, буде доведено, що він його вчинив. Поки що це — головна версія слідства.
Родина К, як ми вже згадували, мешкала у приватному будинку. Мешкала відлюдно, ні з ким із сусідів надто не спілкувалася. Можливо, причиною було незавидне матеріальне становище: на шістьох осіб одна невелика зарплата сина, що загинув, і дві пенсії батьків. Тож мотив пограбування малоймовірний.
Олександр К. не був безнадійно хворим. Він закінчив загальноосвітню школу, оволодів робітничою спеціальністю в ПТУ. Та й сусіди говорять про нього, як про «майже звичайного хлопця».
Не схильний розглядати всерйоз «народну версію» про психів, які вештаються містом, готові щомиті напасти на кого завгодно, і прокурор області. Він зазначив, що Олександр К., справді, починаючи з 1996 року, п’ять разів перебував на лікуванні у 15-й харківській психіатричній лікарні. Але зараз, спілкуючись із ним, слідчі твердять, що він поводиться адекватно. До того ж цілком грамотно (для рівня своєї освіти) дає свідчення. Шкодує про те, що вчинив, про те, що тепер уже не здійсниться мрія оволодіти комп’ютером.
Так чи інакше слідству доведеться відповісти не непрості запитання. Чи справді здоровань-хлопець став могильником усього свого роду? Що його спонукало до таких дій і що стало їх причиною?
Харків.
