«Голос України» в матеріалі «Збанкрутілий підшипник» (№207 від 8.11 2002 р.) вже розповідав, що робітники Вінницького підшипникового заводу пікетували приміщення облдержадміністрації. Згодом ініціатори цієї акції опинилися в міліції. Про те, як це відбувалося, кореспонденту газети розповів один із робітників заводу.
«До мене у квартиру зателефонував дільничний міліціонер і сказав, що мене викликають на восьму вечора до Замостянського відділення міліції. У мене залишалося півгодини часу, але я не став чекати, бо жодної вини за собою не відчував, тому швидше хотів довідатися, в чому справа. В кабінеті, на дверях якого значився № 42, офіцер у званні майора повідомив, що мене звинувачують у порушенні статті 197 Кримінального кодексу України за підбурювання людей стосовно перекриття руху транспорту на залізниці під час пікетування приміщення облдержадміністрації. Але я цього не робив, тому відмовився написати з цього приводу пояснення. Тоді мені запропонували пройти до сусіднього кабінету, де ввімкнули телевізор і продемонстрували відеозйомку нашого мітингу. Я був у кадрі разом з іншими, але закликів, в яких мене звинуватили, не вигукував. Про все це написав у пояснювальній записці. Наостанок мене ще раз попередили про кримінальну відповідальність».
Зі слів співрозмовника, у згаданому відділенні міліції, підпорядкованому УМВС у місті Вінниці, разом з ним перебувало ще декілька членів ініціативної групи.
Наведений факт коментує голова обкому профспілки працівників автосільгоспмашинобудування Микола Ніколов:
— Вінницький підшипниковий завод не працює уже біль як три місяці. Без роботи залишилися майже три тисячі трудівників. Метою акції, до якої вдалися представники цього трудового колективу, було привернення уваги влади до проблем одного з найбільших підприємств міста. Відповідно до Конституції, ми завчасно попередили міськвиконком про те, що колона робітників, в якій налічувалося майже дві тисячі представників підприємства, має намір здійснити похід від підприємства на вулицю Соборну і провести біля приміщення адміністрації мітинг. До нас поставилися з розумінням, виділили міліцейський супровід.
Те, що сталося після мітингу, розцінюю як порушення прав людини. На мою думку, треба шукати не ініціаторів цілком законної акції, а можливість відновити роботу підприємства. Щоб установити причини зупинки підприємства новим власником, ми звернулися з листом до Генпрокуратури, Фонду держмайна, голови Комітету з питань приватизації Верховної Ради. До речі, під час останніх зборів колективу — вони були такі людні, що не всі змогли вміститися у великій залі заводського клубу, — представники міліції знову фіксували все на відео. Не в моїй компетенції давати оцінку таким діям міліції, але, повірте, ті, хто виступав, почувалися не зовсім зручно перед відеокамерою в руках міліціонера.
Вінниця.
