У Донецькій області накопичено 50 відсотків загальноукраїнської кількості відходів вуглевидобувної та вуглезбагачувальної галузей, понад 40 відсотків металургійних шлаків, понад 30 відсотків золошлакових відходів теплоелектростанцій. Лише териконів в області налічується близько 600.
Обсяг накопичених в області виробничих відходів досяг чотирьох мільярдів тонн. Звалищами і накопичувачами відходів, кар’єрами та породними відвалами, відпрацьованими проммайданчками, які вимагають рекультивації земель, зайнято вже близько двох відсотків території області. І цей процес триває.
Коли на донецькому стадіоні «Шахтар» аншлаг, досвідчені вболівальники не впадають у відчай. Адже в їхньому розпорядженні — трибуна, де повнісінько вільних місць і вхід до якої нічого не коштує. Ця трибуна — терикон шахти імені Горького, розташованої поряд зі стадіоном. Звідси за перебігом подій на полі спостерігає не одне покоління фанів. Розповідають, що коли у 80-х роках до Донецька приїхав італійський «Ювентус», гравці запанікували, побачивши таку гору породи просто серед міста.
За кількістю териконів — дві сотні — Донецьк посідає перше місце в світі серед міст-мільйонерів: по одному породному відвалу на кожні п’ять тисяч населення. Похилі гори стали невід’ємним атрибутом індустріального пейзажу. Фахівці розрізняють терикони загашені та такі, що горять. В останніх температура на глибині двох метрів сягає 80 градусів і вище. Саме звідси в атмосферу вилітають сірчаний ангідрид, чадний газ, окисли азоту, сірководень та ще цілий букет шкідливих викидів. Правильно загасити і засадити деревами і кущами такий відвал — ціла наука. Нічого кращого досі придумати не вдалося.
Варіантів, як із користю для природи використовувати підняту на-гора породу, за останні двадцять років лунало чимало. Пропонували засипати балки та яри, вирівнюючи ландшафт, закладати породу назад, у вироблений підземний простір, вилучати із відвалів рідкісні та рідкісноземельні елементи... У Макіївці поблизу Колосниківської центральної збагачувальної фабрики навіть почали будувати цегельний завод, сировиною для продукції якого мав би стати сусідній терикон. Будівництво завмерло на стадії 70 відсотків готовності: далася взнаки шалена конкуренція в галузі будматеріалів.
— Усі ці проекти потребують інших технологій та інших грошей, ніж ті, якими нині оперують вугільники, — каже заступник начальника державного управління екології і природних ресурсів у Донецькій області Микола Каліущенко. — Тому сьогодні, на мій погляд, найдоцільніше, було б, як за радянських часів, провести озеленення на місці. По-перше, це — тимчасова консервація териконів — до кращих часів як джерела вторинних ресурсів. По-друге, виключення пиловиділення і навіть поступове загасання горіння.
Величезні «гори» у вигляді конуса, які роблять донецький зимовий пейзаж схожим на альпійський, — це старше покоління териконів. Останнім часом шахти формують пласкі відвали. Із часом на схилах «сплячих» териконів утворюється рудувато-червона «шкуринка», що згодом пошкоджує траву. Тривогу екологів викликає загоряння териконів, які раніше вважали загашеними. Причина — недотримання вугільниками технології профілактичних робіт. Наприклад, технологія гасіння передбачає засипання шару породи інертним матеріалом, формування схилів тощо, але через брак коштів і техніки багато шахт нехтують ці вимоги.
— Коли терикон уже сформовано і він загорівся, який бульдозер чи екскаватор можна туди загнати? — звертає увагу начальник відділу контролю атмосферного повітря Державного управління екології і природних ресурсів у Донецькій області Ольга Суворова. — Звичайно, шахти щось там намагаються зробити, але це так, «косметика». А вглиб уже не дістанешся.
Загорянню породних відвалів, за словами Ольги Суворової, сприяє цілком вільний доступ на більшість териконів. Тут немає охорони, не стоять шлагбауми. Приїхати і висипати побутове чи будівельне сміття може будь-хто. Ось вам і джерело загоряння.
Проблема териконів особливо загострилася останніми роками, коли в Донбасі стали масово закривати шахти. Санітарні служби вимагають відселення людей з територій, які прилягають до високих породних відвалів. Згідно з нормами, санітарна зона навколо терикона заввишки 60 метрів сягає 500 метрів. А ось у 40-метрового терикона — лише 100. Щоб дотримуватися цих нормативів, вугільне підприємство має або придбати квартири мешканцям «зони» у безпечних місцях, або понизити висоту відвалу. Який спосіб обирають шахти, здогадуєтеся? Звичайно, другий. Тобто терикон у вигляді конусу переформують на плаский. Фахівці категорично проти такого способу розв’язання проблеми.
— Руйнування відвалу лише активізує процеси горіння, — каже Микола Каліущенко. — Крім того, обсяг промислових відходів від цього не зменшується, вони займають більшу площу земель. У процесі переформування з’являються вогнища загоряння навіть на загашених відвалах, як ми бачили це у Сніжному на закритій шахті «Ремівська». Адже до глибинних шарів відкривається доступ кисню. А ще люди починають довбатися, вугілля вилучати. Переформування терикона доцільне в рідкісних випадках, коли, приміром, він розташований у центрі міста і отруює довкілля.
Тим часом у більшості проектів закриття шахт закладено саме переформування старих териконів. Ці роботи «тягнуть» понад половину екологічних витрат у процесі ліквідації вугільних підприємств. Фахівці управління надіслали свої рекомендації до інститутів, які складають проекти закриття, а також до державної компанії «Укрвуглереструктуризація», яка здійснює ліквідацію. Однак, за словами Миколи Каліущенка, наявну практику подолати поки що не вдалося. Чи не тому, що хтось дуже зацікавлений у бюджетних мільйонах на перевезення тонн породи з місця на місце? А перевірити обсяг, а отже, і реальну вартість робіт, практично неможливо.
За висновком учених Національної аграрної академії, які цього року приїздили досліджувати донецькі терикони, найкраща порада, яку можна дати гірникам, — не чіпати без зайвої потреби відвали і дати можливість попрацювати природі. З роками на цих схилах формується шар вивітрених порід та пробиваються дерева і трава.
А поки влада висловлює обурення, мешканці регіону садять під териконами картоплю, вибирають на старих відвалах шматочки вугілля і вболівають з терикона за улюблену команду. А в Донецьку на одному з териконів навіть відкрили пивний бар. Щоправда, працює він лише влітку. Взимку — не сезон.
