У Сумах — не сумно

— Погодьтеся, для людини, яка втретє поспіль бере на себе відповідальність за долю міста з трьохсоттисячним населенням, зроблене за згаданий вами відрізок часу має бути логічним продовженням того, що тобі вдалося здійснити в інтересах міської громади за вісім попередніх років, тих курсу і принципів, які ти дав слово сповідувати. А вони в мене з першого дня й понині лишилися незмінними: турбота про стабільний і поступальний розвиток обласного центру, забезпечення життєдіяльності всіх ланок його економічного і соціального організму.

Своїм вибором у березні нинішнього року сумчани схвалили таку позицію. Разом з тим люди цілком справедливо зажадали від міської влади ефективнішого використання економічного потенціалу, поліпшення зайнятості населення і боротьби з безробіттям, розв’язання назрілих транспортних проблем і благоустрою, розвитку комунального господарства.

— Хвалитися не збираюся, але чимало з наміченого втілюємо в життя, наполегливо і послідовно. Ритмічніше і стабільніше працюють наші промислові підприємства, і не лише гіганти — об’єднання імені Фрунзе, насосний та чавуноливарний заводи, а й ті, які традиційно належать до середніх і невеликих — хлібокомбінат, ВАТ «Аграрник». Взуттєву фабрику ми прагнемо повернути до життя з допомогою облдержадміністрації, а на камвольно-прядильну фабрику стачило власних сил. І хай на «камволку» повернулося ще небагато людей порівняно з тим, що було, але підприємство запрацювало. А от свого часу найбільший в Європі цукрорафінадний завод уже котрий рік стоїть «на приколі». Наших зусиль тут явно недостатньо, потрібна допомога не лише області, а й центру.

Краще наповнюється міський бюджет, зокрема його прибуткова частина. Скорочується безробіття, з цією метою ширше почали застосовувати систему так званих громадських робіт. У місті стабільно і без затримок виплачуються пенсії, заробітна плата працівникам бюджетних установ, в тому числі вчителям, медикам, культпрацівникам.

— Наданими мені Законом про місцеве самоврядування повноваженнями я призупинив дію цього рішення, іншими словами — наклав на нього вето. Подолати його ініціатори недовір’я мали двома третинами голосів, але такої кількості вони набрати не змогли. Міськвиконком продовжує працювати в тому ж складі, в якому був сформований навесні нинішнього року.

З чого довелося виходити, чим керуватися, приймаючи таке нелегке для себе рішення? З одного боку, треба було рахуватися з думкою депутатів. А з другого — до яких наслідків напередодні зими може призвести відставка всього складу міськвиконкому? До хаосу, сум’яття, кризи довір’я до міської влади в цілому. Мабуть, на це й розраховували ініціатори вотуму недовір’я, зініційованого певними структурами і силами, котрі в такий спосіб хотіли знехтувати підсумками виборів 31 березня і волевиявлення сумчан. Вони налаштовані на конфронтацію, а не на конструктивну будівничу роботу в інтересах міста і городян.

Скажіть на милість, чому мав іти у відставку, наприклад, член міськвиконкому, ректор Української академії банківської справи Анатолій Єпіфанов? Він невтомно дбає про розбудову свого навчального закладу, реконструкцію наявних та спорудження нових навчальних корпусів, благоустрій прилеглих до академії вулиць та майданів, що стали нині окрасою міста. Силами і коштом академії споруджено сучасний легкоатлетичний манеж — справжній храм здоров’я, де створено всі умови не тільки для занять масовими видами спорту, а й для проведення змагань міжнародного рівня. Або, приміром, чи були для мене підстави розділити негативну оцінку тим членам виконкому, які обрані до його складу два—три місяці тому?

Звичайно, не можна було не брати до уваги й того, що окремим членам виконкому ще бракує вміння, терпіння і бажання знаходити спільну мову з депутатським корпусом, оперативно і вичерпно реагувати на звернення та подання народних обранців, насамперед тих, що стосуються запитів громадян. У цій ситуації вважаю своїм обов’язком пред’являти більше принциповості і вимогливості до окремих членів виконкому, а також до керівників тих служб і управлінь, від яких значною мірою залежить соціальне самопочуття міста.

— Ми в Сумах не бачимо ані найменших підстав для того, щоб благословити нове підвищення квартирної плати, тарифів на тепло- і водопостачання, на проїзд у комунальному транспорті. Адже ціни на енергоносії залишилися на тому самому рівні, що й на початку року. Та й життєвий рівень переважної більшості наших виборців не дозволяє вдаватися до таких згубних дій.

Навпаки, ми не тільки розробляємо, а й вживаємо конкретні заходи для зниження деяких, свого часу необгрунтовано завищених тарифів. Із 40 до 30 копійок, наприклад, знизили вартість проїзду в тролейбусах.

— Так, представники нашого міста одними з перших в Україні підписали відому Ольбурзьку хартію. Таким чином закріплено курс на подальшу реалізацію на місцевому рівні принципів сталого розвитку. В цій благородній справі ми активно взаємодіємо і з відповідними національними, і зарубіжними організаціями, науково-дослідними інститутами Харкова, Донецька та інших міст.

— Спасибі.

Суми.