За офіційними даними Міністерства охорони здоров’я України, нині у нашій державі налічується 123 тисячі громадян, які потребують щоденного введення інсуліну. Однак насправді хворих на цукровий діабет, на думку фахівців, набагато більше — майже 1 мільйон.
Про серйозність ситуації свідчить хоча б та обставина, що тільки впродовж минулого року від ампутації кінцівок постраждало 13 тисяч 261 наших співвітчизників.
Таким чином, йдеться про виключно багатогранне, комплексне питання. Донедавна найвужчим місцем у його вирішенні залишалося те, що Україна, не маючи власного виробника необхідних вітчизняних інсулінів, цілком знаходилася на «інсуліновій голці» західних транснаціональних компаній. Траплялося, рівень забезпечення необхідними препаратами ледь сягав 20% від потреби. Це була справжня трагедія для десятків тисяч людей, уражених тяжкою недугою.
Кілька років тому наша держава зробила рішучу спробу вийти з-під контролю «інсулінових монополістів». Після того, як в експлуатацію було введено київський завод «Індар» з виробництва вітчизняних інсулінових препаратів, а рівень забезпечення ними сягнув майже 100%, можна стверджувати, що українці здобули нарешті довгоочікувану «інсулінову» незалежність. І навіть зуміли сказати нове слово в боротьбі із важкою недугою. Адже запустивши в дію сучасний фармакологічний завод із повним циклом виробництва препаратів інсуліну, наша держава, єдина у світі, попри величезні фінансові труднощі, свідомо взяла на свої плечі гарантоване забезпечення інсулінозалежних громадян життєво необхідними препаратами. Сьогодні «індарівці» зі своїми стратегічними партнерами в Києві і регіонах мають перші позитивні результати «інсулінової» незалежності.
По-перше. Якщо за роки незалежності Україна витратила із державного бюджету більш як 120 млн. доларів на закупівлю необхідних іноземних препаратів, і ця цифра щороку стабільно зростала на кілька мільйонів доларів, то вже в нинішньому році українці практично вийшли на повне забезпечення інсулінами власного виробництва! Це значить, що 117 млн. гривень, виділені державою для закупівлі вітчизняних препаратів цілком успішно працюють нині на українські високі технології, на створення нових робочих місць, на бюджет, на імідж держави!
По-друге. Україна одержала високотехнологічне виробництво, яке, при внутрішній потребі 6 млн. флаконів, уже сьогодні може випускати до 20 млн. флаконів інсуліну. Причому, якщо нині флагман вітчизняної фармакологічної промисловості запустив у серію 16 препаратів інсуліну, то вже незабаром їх буде 20! Це значить, що за цим важливим показником столичний «Індар» не поступатиметься найвідомішим компаніям світу.
По-третє. З огляду на високу якість вітчизняних інсулінів, уже 9 країн виявили готовність закупляти їх. Уже надійшла ціла низка офіційних підтверджень про успішні клінічні випробування, у тому числі й з Російської Федерації, яка щороку витрачає на закупівлю необхідних препаратів майже 90 млн. доларів. Інтерес до київських інсулінів цілком закономірний. Адже за деякими своїми характеристиками вони у 2—3 рази переважають фіксовані вимоги Британської та Європейської фармакопеї. Окрім того, світовий рівень якості підтверджено не тільки вітчизняними лабораторіями, а й багатьма зарубіжними, зокрема найавторитетнішою «інсуліновою» лабораторією світу доктора Ріхарда із Німеччини. Це вже не кажучи про те, що багатьом українським жінкам київські інсуліни подарували радість материнства, що взагалі не потребує ніяких додаткових коментарів.
По-четверте. На сьогодні МОЗ, разом з інсуліновим заводом «Індар», відпрацювали систему централізованих закупівель та поставок препаратів інсулінів у регіони. Ця система вже пройшла перевірку часом та практикою, наочно показавши, що вона є доцільною та дуже ефективною, коли держава намагається надійно та гарантовано забезпечити хворих на цукровий діабет інсулінами у кожному куточку країни в достатній кількості. Крім того, нарешті, хворі на діабет мають можливість отримувати допомогу, незважаючи на примхи іноземних компаній — постачальників інсулінів, та їх «гуманітарні калачі».
Усе це — безцінні надбання молодої Української держави, нашої науки, широкого лікарського загалу. А найбільше виграли наші хворі, які віднині мають стовідсоткову гарантію забезпечення необхідними високоякісними препаратами власного виробництва.
Однак, на думку фахівців, за «інсуліновий» суверенітет та його перспективи потрібно наполегливо боротися.
«Насамперед, нинішня ідеологія розвитку вітчизняного ринку інсулінових послуг, — наголошує директор київського заводу «Індар», доктор біологічних наук, професор О. Лазарєв, — має базуватися на створенні міцного «інсулінового ланцюжка» за участю всіх зацікавлених сторін — і виробника вітчизняного інсуліну, і організаторів системи охорони здоров’я, і рядових ендокринологів, і громадських організацій та рухів, і фондів та центрів, соціальних програм та шкіл навчання та самоконтролю, ЗМІ, і, звичайно ж, самих хворих. Отже, йдеться про створення на загальнонаціональному рівні реальної та ефективної мережі всебічного та надійного діабетичного сервісу.
З другого боку, вже сьогодні потрібно ставити питання про повне використання усіх проектних виробничих потужностей заводу «Індар». Хіба це не реально? Чому ми повинні обмежувати своє високотехнологічне виробництво?»
Дійсно, нарешті МОЗ має сприяти вирішенню цієї проблеми. Адже зараз «ІНДАРу» не сплачено майже 33 млн. гривень з бюджету за поставлені у регіони препарати інсуліну.
Нарешті, щоб зберегти і розвинути «інсуліновий» суверенітет нашої держави, на думку директора інституту ендокринології та обміну речовин ім. А. П. Комісаренка М. Тронька та його заступника академіка НАН, Академії медичних наук України та Російської академії медичних наук А. Єфімова, потрібно не тільки створити добре відлагоджену систему безперебійного постачання «індарівських» ліків до практичної системи охорони здоров’я, до людей із цукровим діабетом, а й подбати про параметри державної підтримки ЗАТ «Індар» як єдиного виробника вітчизняних інсулінів. Поза всяким сумнівом, участь держави у підтримці державного підприємства, яке працює в рамках державної програми має бути визначальною. Це стане головною передумовою «інсулінового» суверенітету України.
Актуальна цитата.
Завідувач ендокринологічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні Н. РІЙ:
«У нинішньому році потреби нашої області повністю забезпечені інсулінами за рахунок централізованих поставок. Можу з усією відповідальністю стверджувати, що держава та завод «Індар» свої зобов’язання перед хворими щодо забезпечення ліками з честю виконали. Особливо хотіла б наголосити на тому, що безперебійне постачання вітчизняних препаратів інсуліну різних позицій дозволяє адекватно підібрати для хворого все необхідне у різних комбінаціях, що, зрештою, і забезпечує стабільну компенсацію та добрий контроль цукрового діабету. Відпала необхідність майже щомісячно змінювати препарати, тобто вводити ті, що є, а не ті, що потрібно. Використання високоочищених інсулінів дозволило зменшити дози препарату. Мало того, в області за останні два роки помітно зменшилася статистика щодо гангрен та ампутацій кінцівок, а також первинних інвалідностей».
Як засвідчила практика останніх двох років, система централізованого забезпечення інсулінами стала надійною гарантією вирішення багатьох медико-соціальних проблем хворих на цукровий діабет.
Хвора людина, яка забезпечена ліками, повсякчас відчуває соціальну захищеність та увагу з боку держави, місцевої влади, органів охорони здоров’я. Що може бути важливішим від цього для держави, яка розбудовується.
