Справа про рівчак

Той невеликий провулок — на самій околиці Житомира. Через дорогу вже ліс. І до тролейбуса рукою подати, і ні тобі гуркоту машин, ні смороду вихлопних газів. Про що іще мріяти? Якби тільки не одна проблема, властива багатьом районам індивідуальної забудови обласного центру: грунтові води дуже близько від поверхні, оселі часто підтоплює. Всі про це добре знають, але для кардинального розв`язання проблеми потрібні мільйони, яких, звичайно ж, немає. Жителів саме цього провулка трохи виручало те, що рельєф похилий. З домоволодіння № 1 вода стікала до третього, п’ятого, сьомого, поки нікому не заважала. Та от власник сьомого домоволодіння вирішив відгородитися від «чужої» води. Вся вона залишилася мешканцям будинку № 5.

Його власниця Раїса Висоцька 21 липня 1999 року звернулася до Богунського райсуду Житомира з позовною заявою, в якій оскаржувала дії свого сусіда: «Оскільки на земельній ділянці стоять підгрунтові води, то належний мені житловий будинок осідає, стіни розколюються. В будинку гниє підлога, я змушена була замінити її в одній кімнаті, заміни потребує вона в іншій кімнаті. В сараї погнила стіна і вивалилася назовні. Мною стіна добудована, на це я витратила кошти». Висновок: якщо підгрунтові води матимуть стік, позивачка не зазнаватиме збитків.

Потім був висновок судової будівельно-технічної експертизи, призначеної рішенням суду. У зв’язку з тим, що виникли додаткові запитання, до того висновку трохи згодом були зроблені додатки № 1 та № 2. Експерт провів контрольні розкопки з боку домоволодіння № 5 і встановив, що відповідач прокопав на межі рів завдовжки 27 метрів і забив його глиною, а в ній фільтрація грунтових вод у 100—700 разів менша, ніж у суглинках та супісках. Але й це ще не все: «Додатково власником домоволодіння № 7 встановлено по лінії огорожі забиту у глину металеву з листової сталі перешкоду висотою від 25 до 40 сантиметрів, що також перешкоджає як фільтрації грунтових вод, так і відведенню поверхневих вод». Фігурує у висновках і водовідвідна труба, закопана в землю, яка мала б відводити зайву вологу, але ж сусід просто перекрив вихід із неї.

Підтвердив експерт і нарікання позивачки на тріщини в будинку, на грибок, який роз’їдає дерево, на те, що руйнувався сарай, і навіть визначив вартість ремонту. А після одного з чергових засідань суду поїхав робити контрольні розкопки і зафіксував, що підгрунтові води у п’ятому домоволодінні на глибині всього 5—10 сантиметрів від поверхні грунту, а в сьомому — 65—70 сантиметрів, «що вказує на перешкоду у фільтрації грунтових вод, яка виникла внаслідок засипання траншеї каоліном».

У розпал цих експертних пристрастей відповідач завдав контрудару: подав до суду зустрічну позовну заяву про відшкодування моральної шкоди: «Рельєф місцевості такий, що поверхня має нахил від будинку №1 в сторону домоволодіння №№ 5, 7 і далі. Після паводка і дощів наземні води рухаються з боку домоволодіння Висоцької Р. О. на мою присадибну ділянку, яка знаходиться рівнем нижче. На межі наших земельних ділянок Висоцька Р. О. навпроти мого сараю викопала котлован, а навпроти мого будинку — канаву, де збирається дощова вода. Це призвело до того, що в період дощів і взимку вода затоплювала мою земельну ділянку. Я та моя дружина не могли дістатися до сараю та туалету... Лід, що утворювався біля виходу з мого будинку, блокував відкривання вхідних дверей. Вчинені Висоцькою Р. О. незручності змусили мене вжити додаткових заходів для нормалізації свого життя і захисту власності. Це негативно позначилося на моєму емоційно-психологічному стані, призвело до хвилювання з приводу того, чи зможу я зберегти своє майно, а в кінцевому підсумку — до хворобливого стану, мені довелося мобілізувати зусилля і вкрай необхідні на інші потреби кошти для влаштування захисту своєї будівлі, надвірних споруд і земельної ділянки... За таких обставин поновити попередній душевний стан допоможе сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 тисяч гривень».

У таку суму, очевидно, оцінено відповідальність сусідки за невідворотний закон фізики, згідно з яким вода тече згори донизу. Бо «котлован» і «канава», які так вплинули на емоційно-психологічний стан відповідача, то насправді рівчак, зроблений для того, аби вода не розтікалася по всьому подвір’ю Висоцької, а згідно з тим таки законом земного тяжіння стікала до закопаної в землю труби. Тієї самої, яку власник домоволодіння №7 забив.

Суд навіть не звернув уваги, що зустрічним позовом відповідач опосередковано підтвердив те, на що скаржилася позивачка. Мало того, суддя вирішила, що експерт не «такий». Спроба залучити до експертизи ті установи Житомира, яким суд довіряв би, закінчилися невдачею. 23 червня 2000 року Богунський суд приймає ухвалу доручити це (тільки не смійтеся) Київському науково-дослідному інституту судової експертизи. Звичайно, звідти відповіли, що цим не займаються. Але ж як багато часу минуло, поки дочекалися такого листа! Представнику позивачки довелося до обласного суду звертатися, і зрештою він одержав звідти таку відповідь: «У зв’язку з відсутністю фінансування ухвалу суду про призначення експертизи направлено 14.02.2000 р.». У перекладі на людську мову це звучить приблизно так: хоч ухвалу прийняли ще в червні, до Києва направили тільки 14 лютого, бо не мали грошей. Правда, як свідчить відповідь інституту, одержали її там чомусь аж 6 квітня.

Але що подібні нестиковки порівняно з рішенням, що його зрештою прийняв Богунський суд! Він відмовив у задоволенні позовної вимоги Р. Висоцької про усунення перешкод у користуванні власністю за необгрунтованістю. Мотивація? «Основною причиною підтоплення земельних ділянок, згідно з висновком АТ «Житомирбудрозвідування», є близьке залягання грунтових вод та неналагоджений поверхневий стік і відсутність підземного дренажу», — читаємо в рішенні. Глиняна «пробка», що її влаштував сусід на межі ділянок, «погіршує гідроекологічну ситуацію, але не є головною причиною, а її відсутність не забезпечуватиме зменшення підземних вод до нормальних відміток». Але найцікавіше — то рекомендація позивачу: «...виконати по периметру своєї ділянки обвалування грунтом або спланувати поверхню на кордоні суміжних земельних ділянок таким чином, щоб не перешкоджати поверхневому стоку води».

То хто насправді не дає їй текти? З оцінками експерта, до яких не хотів прислухатися суд, збігаються висновки обласного управління земельних ресурсів, зроблені у вересні 2000 року: «Встановлено, що сусід, присадибна ділянка якого нижче по рельєфу, на межі ділянок викопав траншею глибиною 60—70 см, затрамбував її глиною і зробив додаткову підсипку, чим перекрив природний водостік, інший водостік неможливий». А далі конкретні пункти порушення Земельного кодексу: погіршення екологічного стану на території в результаті господарської діяльності, знищення осушувальної труби, недотримання правил добросусідства.

Те правило добросусідства згадалося, коли дивився, як по канаві на земельній ділянці Висоцької тече вода від сусідів зверху.

— Це що, ми повинні обвалувати св     ою землю так, щоб їхня вода їм залишалася і їхні оселі підмочувала? — саркастично коментував рішення Богунського суду Михайло Стороженко, який також мешкає в будинку № 5.

Експерт, ні компетенція, ні висновок якого не влаштували суд, пропонував дуже простий варіант: прочистити прокладену в землі водовідвідну трубу, хай вода собі стікає далі по рівчаку. Але судді більше сподобався інший вихід: «Для зниження грунтових вод до нормативних відміток необхідно влаштування по всьому провулку поверхневого стоку і дренажу, що вимагає проведення відповідних вишукувальних робіт». Цікаво, хто за це мав би платити?

Мораль? Перш ніж звертатися до суду, добре подумайте. Обійдеться це в копійку. А хіба вгадаєш, що він у рішенні напише?..