Людолов

У ході оперативно-розшукової діяльності співробітники Управління СБ України у Хмельницкій області припинили існування добре налагодженого каналу вивозу молодих подолянок в Об’єднані Арабські Емірати для продажу їх у боргову кабалу для подальшої сексуальної експлуатації.

На початку 1999 року спільно з жителем міста Дубаї (ОАЕ) Шевченко організував постійно діючий канал переправлення за кордон молодих жінок, охочих «попрацювати» повіями. Механізм було добре відрегульовано: кожен із учасників знав свої місце і роль. Юрій здійснював підбір відповідного контингенту, забезпечував оформлення виїзних документів, квитки та супроводження майбутніх путан до аеропорту, з якого вони відправлялися в ОАЕ.

У пункті призначення їх зустрічав «бізнес-партнер» Шевченка, відбирав документи і попереджав, що спочатку вони повинні відпрацювати витрачені ним на оформлення документів, проїзд та харчування гроші, — по вісім тисяч доларів з кожної. Насправді, ніхто не збирався віддавати дівчатам зароблене взагалі. Без документів вони фактично перетворювалися на рабинь, а раби, як відомо, працюють безкоштовно.

Ускладнювало справу лише те, що в’їзд до ОАЕ незаміжніх жінок віком до 30 років заборонений. Утім, Шевченко відпрацював систему розв’язання візової проблеми. Для цього він брав внутрідержавні паспорти у своїх знайомих, обіцяючи за короткий термін виготовити закордонні документи, видаляв фотографії власниць, а натомість вклеював знімки «заробітчанок», які у такий спосіб ставали старші на 12—15 років. Далі на основі підроблених документів виготовлялися закордонні паспорти.

За короткий час Шевченко розвинув бурхливу діяльність і зумів переправити на «роботу» чимало своїх землячок. Знайдені під час обшуку закордонні паспорти з фотографіями жінок, особи яких не встановлені слідством, свідчать про те, що багато представниць прекрасної половини людства ще мали потрапити в секс-кабалу. Серед них була навіть тринадцятирічна (!) хмельничанка, на яку вже були підготовлені документи.

На основі зібраних співробітниками УСБУ у Хмельницькій області численних речових доказів, а також показань свідків суд визнав Шевченка винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 124-1, ч. 2 (торгівля людьми), ст. 190 ч. 1 (шахрайство) та ст. 358 ч. 2 (підроблення документів, печаток, штампів, бланків та їх збут, використання підроблених документів). Суд ухвалив вирок — шість років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області залишила без задоволення апеляційні скарги Шевченка.

Ганебне явище — торгівля людьми — в Україні набирає загрозливих темпів. А викритих та засуджених «работорговців», на жаль — одиниці. Утім, цього разу справа була доведена до логічного завершення.