Це прислів’я стало своєрідним девізом роботи унікального наукового закладу, перший кілочок у створення якого було забито століття тому в Харкові. А нині Інститутові рослинництва імені В.  Юр’єва Української академії аграрних наук розпорядженням Кабінету Міністрів України передбачено виділити понад тридцять мільйонів гривень протягом чотирьох років для будівництва Національного сховища генофонду рослин. Харків’яни були засновниками вітчизняної селекції і насінництва сільськогосподарських культур. І тому з 1993 року з ініціативи Української академії аграрних наук учені працюють над формуванням базової колекції генетичних ресурсів рослин України, яка нині вже налічує понад 124 тисячі зразків диких родичів і культурних видів.

Якось побував директор інституту Віктор Кириченко в Німеччині, зацікавився там одним із сортів пшениці, попросив зернинку, а йому отак просто і сказали: не можемо, мовляв, дати, це надбання німецького народу. І одразу засунули подалі скриньку з колоском, на якому напис: «1943 рік. Україна». Урожайні сорти сільгоспкультур завжди були клондайком нації. Досі  пам’ятають люди подвиг радянських генетиків, які віддали перевагу голодній смерті у блокадному воєнному Ленінграді, але не приторкнулися до дорогоцінних зразків сховища Миколи Вавилова. Адже вони знали ціну кожній зернинці таких колекцій: над створенням одного сорту доводиться працювати по 10—12 років... І кожна така колекція сільгоспкультур — це «золотий запас» країни.

Нині Інститут рослинництва імені В.  Юр’єва — багатопрофільний заклад, який координує роботу з науково-технічної програми «Генетичні ресурси рослин» сорока наукових закладів країни і має зв’язки з 50 країнами світу, серед яких — Росія, Молдова, США, Італія, Туреччина, міжнародний дослідницький центр у Мексиці та інші країни.

З вирощування елітного насіння інститут співробітничає з 20 базовими господарствами в різних районах регіону, має чотири власні дослідні господарства в Харківській та одну дослідну станцію в Полтавській області. Щороку іститут імені Юр’єва продає майже п’ять тисяч тонн елітного матеріалу, а цього року плановано реалізувати дев’ять тисяч тонн. До реєстру сортів рослин України занесено 94 селекційні розробки інституту, ще 15 — до Реєстру сортів Російської Федерації.

Серед досягнень світового значення — створений ученими сорт озимої пшениці «Харус», який містить 14% білка та 27% клейковини, а також гібриди соняшнику — «Світоч», у якого олійність 50%, а потенційна урожайність 40—42 ц/га, «Еней» — олійність — 54%, вміст олеїнової кислоти 89%.

Селекційну роботу тут проводять з озимої м’якої та твердої пшениць, м’якої та твердої ярової пшениці, озимого та ярового тритикале, озимого жита, ярового ячменю, проса, гороху, сої, кукурудзи. Харківські селекціонери вивели також 12 нових гібридів соняшнику, які вирощують і в Україні, і в Росії.

Працює інститут на договірних принципах і з зарубіжними фірмами, що відчутно поповнює гаманець закладу і дає змогу закуповувати дороге імпортне обладнання для оснащення лабораторій. Ще кілька років тому харківські селекціонери заробляли на замовленнях по 200 тисяч на рік, а минулого року отримали винагороду за свою працю вдесятеро більшу — два мільйони гривень!

Користуючись нагодою, не могли не поцікавитись у вчених, як це виходить: на дослідних площах інституту урожайність культур до 100 центнерів з гектара досягає, а в полі те саме насіння дає набагато скромніші урожаї. Таємниця тут, виявляється, в «жорсткій диктатурі технології». Досвід розвинених держав свідчить про необхідність об’єднання і укрупнення господарств — це, як вважають фахівці, єдиний шлях до дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур. Щодо цього харківські учені, здається, переконали фахівців усіх форм власності, тож зусилля селекціонерів завтра вже не повинні зводитися нанівець обставинами, що від них не залежать. Рекордний для Харківщини урожай нинішнього року — тверда «п’ятірка» й селекціонерам-рослинникам.

Харків.