А собі дримбу куплю

— А тому, — з`ясувала пані Віра, — що дримба у давнину вважалася дівочим інструментом. Лише згодом гру на ній спромоглися опанувати й чоловіки. В окремих районах Закарпаття дримба конкурує з такими сольними народними музичними інструментами, як сопілка та скрипка. Остання в нас відома як гуслі. І в цьому нічого дивного нема, бо в Київській Русі гуслями іменували виключно всі струнні інструменти. Закарпаття цю прадавню назву зберегло понині.

— Як і неповторну самобутність, своєрідність та багатство народного музичного мистецтва загалом?

— Так. Бо тут перехрещуються культури трьох етнічних груп: слов’янської, угро-фінської та романської, співіснують діалекти карпатського регіону: бойківський, лемківський, гуцульський. Показовими з цієї точки зору є гірські та передгірські райони — Рахівський, Міжгірський, Воловецький, Великоберезнянський, Тячівський, Свалявський, Іршавський, Хустський. Серед найулюбленіших сольних народно-музичних інструментів горян — сопілка, цимбали, скрипка та дримба. До слова, в селі Вишкові мешкає справжній віртуоз гри на дримбі сімдесяти`ятирічний Михайло Майор. Грає на цьому інструменті з дитинства. І такі віртуози є в кожному районі чи навіть селі. Вишківчани називають дримбу доромбою, бо на древньослов`янській мові доромба — нижня губа. Дримба під час гри обхоплюється губами, а навчитися грати на ній просто. Можете спробувати.

— А чи вийде?

— Не сумнівайтеся. Беріть інструмент у ліву руку і , тримаючи його в губах, щільно притисніть до зубів, але не зціплюйте їх. Інакше дримба буде бити по зубах. Та й мелодії ніякої не вийде. А тепер правою рукою вдаряйте по язичку інструмента, а губами формуйте висоту звуку.

Досить було кількох вправ, щоб цілком пристойно зіграти куплет коломийки. Тож захотілося придбати й собі такий інструмент. Тим більше, що він не такий дорогий, аби стати босим.

— У різних районах Закарпаття форма дримби інакша, — продовжила пані Віра. — У Рахівському — витончена, у формі скрипки, У Воловецькому — трикутна, в Міжгірському — у вигляді ромба, у Хустському — закруглена, у формі підкови. На хустській дримбі ви щойно грали. В ансамбль дримбарів вам ще передчасно, але не святі горшки ліплять... Додам, що кожна дримба має різну силу звуку і тембр. Це залежить і від матеріалу, і від вправності рук майстра. Найголоснішими є дримби з міді. Але при тривалому користуванні інструмент слабшає і стає «глухим».

І ще одну цікаву деталь повідомила Віра Василівна. Виявляється, на дримбі можна грати й танцювати під її мелодію навіть під час посту. Такий танець називається «сухим» і має, так би мовити, свій регламент. Розрахований він лише на молодих хлопців та дівчат і виконувати його треба на одному місці. У такому танці може бути 10—15 мелодій.

— Дримба — це і сольний, і ансамблевий інструмент, вона супроводить і пісню, і танок, — коментувала далі пані Віра. — Поширена традиція підтримувати спів дівчат грою на дримбі, особливо «на вінках», коли дівчата плетуть молодій вінки, а також на вечорницях — так званих «піродерках». Як ансамблевий інструмент дримба входить до ансамблю дримбарів із трьох — шести людей. Одні ведуть мелодію, інші — «контрують», тобто створюють супровід. Для такого ансамблю, зазвичай, спеціально замовляють інструменти в одного майстра (великі, середні й малі дримби). Найбільша дримба — бас, вона має найнижчий тембр. Найтонкіші за звучанням дримби — малі альти. Завдяки такому поєднанню ансамблеве звучання стає насиченим, сильним, соковитим. Не секрет, що з кожним роком народних виконавців та майстрів, котрі знають секрети дримбарської справи, стає дедалі менше. Щоб не міліло це джерело, до його глибин припадає колектив Ужгородського музичного училища, і, зокрема Віра Мадяр-Новак разом зі своїми вихованцями. Робота її учениці, а нині студентки факультету етномузикології Інституту культури Ольги Маркуш «Побутування дримби на Закарпатті», з якою вона виступила на ІІІ Всеукраїнській конференції «Молоді музикознавці України», була відзначена як особливо цінна. Бо не тільки містила маловідомі польові дослідження, а й ілюструвалася фрагментами аматорського відеофільму та «живою» грою ансамблю дримбарів. Нині Ольга Маркуш уже сама керує фольклорним ансамблем у селищі Вишкові. І таких, хто прагне зберегти та збагатити народну музичну культуру свого краю, серед вихованців Ужгородського музучилища багато. А тому є надія, що над зеленими Карпатами повік звучатимуть і сопілка, і цимбали. І, безперечно, дримба. Заради неї верховинка з коломийки ладна була залишитися босоніж.

Закарпатська область.