«Я хочу оформити право власності на землю, місцева рада дала «добро», землевпорядна організація підготувала документацію та мала на меті встановити межі в натурі. Передача межових знаків здійснюється за актом, підписати який маю не тільки я, а й власники сусідніх земельних ділянок. Однак сусіди відмовляються підписувати акт. У земельному агентстві мені сказали, що не погодять проект землеустрою, якщо не буде рішення селищної ради про погодження Акта встановлення меж. Натомість у селищній раді погодити його відмовляються, мотивуючи це тим, що не мають повноваження. Як вирішити ситуацію?»
На прохання автора листа, прізвище не зазначаємо.
При погодженні меж земельної ділянки із сусіднім користувачем важливо, щоб він був належним чином повідомлений. У разі його відсутності чи відмови у сприянні встановлення межі, наявності будь-яких претензій до розмірів ділянки, необхідно звернутись до земельної комісії при селищній раді. Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок. Отже, комісія може розглянути спір, але її висновки мають лише рекомендаційний характер і ні до чого не зобов’язують. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням цієї комісії — спір вирішується судом.
У позовній заяві необхідно просити визнати право на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, і залучати Управління Держземагентства, відповідну раду та землевпорядну організацію  як третіх осіб. Необгрунтована відмова вашого сусіда підписати Акт погодження меж може бути визнана протиправною, адже фактично такі дії чинять перешкоди в реалізації права на безоплатну приватизацію.
У разі необгрунтованої відмови в підписанні Акта погодження меж вашим сусідом, суд задовольнить позов. Відповідно, кадастровий реєстратор не матиме підстав для відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до Держкадастру, а відповідна рада — для непогодження технічної документації через відсутність підпису  на Акті погодження меж. Окрім того, на даному етапі, отримайте письмові відповіді від  Держземагентства та селищної ради з  обгрунтуванням їх відмови в погодженні проекту, в майбутньому це може бути доказом у суді.

МАЙЖЕ ОФІЦІЙНО


Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України, «власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними<...>
Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними».
«Основою для відновлення меж, — йдеться у статті 107 ЗКУ, — є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин».

 

Наталя ТИТАРЕНКО, юрист.