Колись Севастополь вважався лідером з кількості людей з вищою освітою з розрахунку на 10 000 жителів. Це пам’ятали навіть ті, хто після «російської весни» під керівництвом так званого народного мера Олексія Чалого й у складі створеного ним агентства стратегічного розвитку вирішили: перспектива міста — у стрімкому науково-технічному прориві. А насправді замість «прориву» науковий потенціал міста виявився не при справах.

З десяток вишів, кілька науково-дослідних інститутів, конструкторські бюро, проектні організації, лабораторії цілком могли б послужити матеріальним та інтелектуальним фундаментом для реалізації честолюбних планів керівників міста. Далеко не останніми не тільки в Севастополі, а й у світі теоретичної й прикладної морської науки значаться колективи Інституту біології південних морів імені О. О. Ковалевського (ІнБПМ) і Морський гідрофізичний інститут (МГІ) (у народі — Гідрофіз). Чергове підтвердження тому — увага керівництва Російської академії наук, яке ще минулого літа ініціювало створення на базі ІнБПМу й МГІ Кримського наукового центру.
Процес злиття в єдиний науковий центр затримували юридичні тонкощі. Поки суд та діло, обидва інститути довелося зарахувати в регіональну власність, тобто фінансування лягло на бюджет Севастополя. Виявилося, що міська скарбниця до додаткових навантажень не була готова. У результаті вченим і просто працівникам стали затримувати зарплату, у колективах знайшлися ініціатори із цього приводу звернутися в прокуратуру, а найгарячіші голови готувалися до пікетування будівлі міського «уряду».
Додатковий ажіотаж у науковому середовищі викликало ухвалене наприкінці минулого року рішення Федерального агентства наукових організацій (ФАНО) про передачу ІнБПМу і МГІ сочинському Інституту природно-технічних систем (ІПТС). Севастопольські колективи були настільки проти цього рішення, що відреагували на нього мітингами протесту, зверненнями по підтримку до «губернатора» Сергія Меняйла, листами сенаторам Ради Федерації й депутатам Держдуми.
Учені коректно формулюють своє ставлення до пропонованої ситуації: після «злиття» із сочинським інститутом під загрозою опиниться існування севастопольських — вони стануть рядовими підрозділами ІПТС з усіма відповідними наслідками.
«Не на мікрофон» співробітники інститутів розшифровують ці відповідні наслідки так: при сочинській «прописці» на колективи ІнБПМу й Гідрофізу чекають кардинальні скорочення співробітників (тисяча нових співробітників сочинцям і не потрібні, і платити їм ні з чого), неминуче нівелюється науковий авторитет «брендів» (ІнБПМ відомий у світовому науковому середовищі майже півтора сторіччя, а МГІ — майже сто років).
Найгостріший коментар ситуації довелося почути не від чиновника чи вченого, а від колеги-журналіста. За його словами, учені ІнБПМу й Гідрофізу останні десятиліття нерідко й дуже результативно працювали на західні гранти. Через антиросійські санкції такі перспективи зникають. Зате обидва севастопольські інститути мають значні земельні ділянки й капітальні споруди просто на морському кримському березі. І отримати такі активи у своє розпорядження сочинське начальство може бажати значно більше, ніж перейматися тонкощами наукових пошуків морських біологів чи гідрофізиків із Севастополя...
Севастополь.

Тим часом

Паралельно зі злиттям ІнБПМу й Гідрофізу процес об’єднання пережили севастопольські музеї. Під управління новоствореного державного бюджетного об’єднання культури «Об’єднаний музей-заповідник історії Севастополя» потрапили, без перебільшення, всесвітньо відомі установи: Національний історико-архітектурний заповідник «Херсонес Таврійський», Національний музей героїчної оборони та визволення Севастополя, а також усипальниця адміралів — Володимирський собор, фортифікаційні споруди, Балаклавський музей холодної війни...