Допрем’єрний показ фільму «Гетьман» за повного аншлагу відбувся в Дніпропетровську.
Картина — про події в Україні 1648—1652 років, знято її за новим романом заслуженого діяча мистецтв України, письменника й кінематографіста Віктора Веретеннікова. Він став і продюсером, автором сценарію й виконавцем однієї з ролей. На роботу над стрічкою пішов рік. Знімали у Львівській та Київській областях: хутір Суботів, палац графа Потоцького, палац короля, палац гетьмана, Мотронинський монастир. Спеціально виготовлено знімальні павільйони, пошито 350 костюмів. На екрані — складні кінні трюки за участю професійних каскадерів.
Любов і незалежність
Під час написання роману Віктор Веретенніков працював з літописами, співпрацював з музеєм імені Яворницького. І дізнався деталі, про які мало хто говорив.
— Не було б Гелени — можливо, не було б і Хмельницького — такого, яким ми його знаємо, — вважає автор. — Коли гетьман, борючись за свою любов, бажаючи помститися за те, що польський шляхтич Чаплинський силою забрав Гелену, підняв повстання — то сам не очікував, що його підтримають і козацтво, і селянство. Він розбив польську армію, одну з найкращих у той час. Так, відвойовуючи свою любов, Богдан виборов і незалежність України.
Для автора було важливо показати Богдана не на здибленому коні з булавою, а як живу людину, через любов. Ця драма й стала основною лінією картини.
— Важко було в роботі над образом Богдана знайти межу між особистим і державним, — каже виконавець ролі Хмельницького Костянтин Лінартович. — Хотілося зробити мого героя сучасною відповідальною людиною, яка за всіх перипетій не тримає зла. З величезною життєвою енергією, любов’ю до Батькіщини й жінки — це мене просто надихало. Сьогодні ми, як і наші предки, не маємо бути байдужими до того, що відбувається.
Актуальні паралелі
Сьогодні особистість Хмельницького сприймають по-різному. Можливо, і фільм про нього зустрінуть неоднозначно. Тому автор навмисне закінчує свою розповідь, не доходячи до Переяславської ради 1654 року.
На думку творців, Хмельницький — це передусім полководець, який програв лише одну битву під Берестечком: він дізнався про зраду Гелени і замість того, щоб організувати битву, запив. Богдану властива не тільки військова хитрість: у фільмі зображено історичний факт, коли Хмельницький під час застілля викрав перстень-печатку в тодішнього гетьмана Барабаша для підтвердження пільг українського реєстрового козацтва.
— Це людина, що створила нову державу, — каже В. Веретенніков. — Але вважаючи себе підданим польського короля й полонивши його, став перед ним на коліно. Хмельницький довго йшов до розуміння того, що Україна може й має бути самостійною.
Неможливо не помітити історичні паралелі з нашим часом. Хмельницький уперше привів Україну до незалежності. І сьогодні події повторюються: за незалежність треба воювати. У романі Богдан каже: «Усі знають, що робити з Україною, але ніхто не робить». Автор написав його 2013 року — у переддень Майдану. А фразу гетьмана «Україна буде вільною і свобідною по Львів і Галич» зал зустрів оплесками.
У роботі над книгою автор знайшов чимало доказів конфлікту гетьмана із селянськими отаманами. Ті воювали за землю. А Хмельницький спочатку піклувався лише про інтереси своїх козаків. Тому в фільмі з’явився епізод, коли за наказом Богдана було страчено селянського отамана Черкаса, який виступив проти гетьмана. Богдан був у глухому куті: з одного боку, за Зборівським договором повернув маєтки польській шляхті. З другого боку — українські селяни, прогнавши колишніх панів, уже не хотіли їхнього повернення.
— Це протиріччя ще з радянських часів історики чомусь оминали, — каже автор книги. — І фільм відкриває для сучасних українців цю проблему Хмельницького: необхідність стратити своїх отаманів, з якими боровся за незалежність України.
У роботі над стрічкою не минулося без труднощів. Дуже довго не могли підібрати актора на роль Хмельницького. Не одразу знайшлася й Гелена. Попри велику групу каскадерів, головні герої хотіли самі бути на конях. Одним із критеріїв під час відбору акторів було вміння триматися в сідлі. Траплялися й НП. Так, артиста, який грав Забабаху, кінь поніс просто на намети й автомобілі знімальної групи. Щоб не покалічити людей, артист вистрибнув із сідла. І наступного дня знову брав участь у зйомках.
— Непросто знімати історичне кіно в ХXІ столітті. Занадто багато ознак цивілізації, — згадує оператор-постановник Володимир Галицький. — Бувало, знайдеш гарний пейзаж — а там проглядається опора ЛЕП. У замках — краса, але... євровікна.
Розрахунок — на європейське визнання
Спочатку було заплановано участь російських акторів, але життя внесло корективи: росіян виключили. Від цього виграв український кінематограф, який показав, що країна може знімати фільми високого міжнародного класу. Після допрем’єрного показу до творців підходили люди зі словами: «Ви зняли стрічку голлівудського рівня».
На думку Віктора Веретеннікова, народного депутата України першого скликання, держава обов’язкова повинна брати участь у створенні таких фільмів.
— Сьогодні Європа уважно стежить за подіями в Україні. Тому, вважаю, що у фільму, знятого винятково українцями, є перспектива бути там поміченим, — наголошує режисер-постановник Валерій Ямбурський. — Наше основне завдання було зробити Хмельницького «своїм хлопцем», зрозумілим усім, зі своїми емоціями, життєвою драмою, а не монументальну бронзову фігуру з піднятою булавою.
Пробним кроком став допрем’єрний показ. Далі — Одеський міжнародний кінофестиваль. І вже восени фільм може вийти на кіноекрани. Потім на телебаченні відбудеться показ розширеної чотирисерійної версії.
Дніпропетровська область.
Кадр з фільму: Богдан (Костянтин Лінартович) і Гелена (Фатіма Горбенко).
