7 липня 2015 року набрала чинності редакція Положення про військово-транспортний обов’язок, яким визначається порядок безплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ і організацій для потреб армії. Насамперед в зону АТО необхідні вантажівки, автобуси, будівельна та інша спецтехніка.

Мобілізація триває

Дія вказаного Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від форми власності, а також громадян — власників транспортних засобів. Проте останнім хвилюватися не варто, оскільки вилучення авто у пересічних українців буде можливе лише за умов введення воєнного стану. Деякі юристи зауважують, що це положення суперечить Конституції України. Так, статтею 41 Основного Закону передбачено, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. На сьогодні приватну власність можуть мати не лише громадяни, а й юридичні особи. Погодьтеся, тонка грань між відчуженням власності та примусовим вилученням із великою вірогідністю втрати та низькою імовірністю компенсації, у випадку знищення.

Візьмуть лише покористуватися

Військові комісаріати ведуть не лише облік військовозобов’язаних, а й облік транспортних засобів і техніки. Інформацію про реєстрацію (перереєстрацію), зміну реєстраційних даних та зняття з обліку транспортних засобів і техніки органи Державтоінспекції подають до військових комісаріатів на запит останніх.
Окрім цього, керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані надавати військовим комісаріатам відомості про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці.
Військові комісаріати відсилають до місцевих держадміністрацій подання, на основі яких готується наряд, що доводиться до відома керівників підприємств, установ та організацій.
Водночас зазначене положення не містить вказівки, з якого моменту транспортні засоби можна вважати такими, що призначені для передачі військовим формуванням. Хоча сьогодні судова практика визначає, що у керівника юридичної особи виникає обов’язок передати транспорт з моменту прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про затвердження переліку таких транспортних засобів.
Під час вилучення транспортних засобів оформляється відповідний акт, в якому зазначається залишкова вартість транспортного засобу чи техніки. Швидше за все, у разі знищення такого автомобіля юридичній особі повертатимуться кошти, що не перевищують балансову вартість, зазначену в акті. Хоча перед вилученням транспортного засобу за рахунок і з ініціативи юридичної особи може проводитися його незалежна оцінка.

Хто повертатиме?

Повернення взятих транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення. Керівники юридичних осіб, транспорт та техніка яких була позичена, повинні будуть звертатися до військового комісаріату із заявою про їх повернення.

Компенсація за шкоду

Цілком можливо, що техніка, залучена в зону проведення бойових дій, може бути пошкоджена. А на відшкодування збитків, завданих таким транспортним засобам, мають право юридичні особи комунальної і приватної форми власності. Про авто фізичних осіб та державних підприємств не йдеться. Транспорт державних підприємств списуватиметься з балансу без грошового відшкодування.
Цікавий момент стосується періоду повернення такої компенсації, яка здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти років після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям. Якщо ж підприємство, транспорт та техніка якого вилучені, і отримає певні кошти за завдану шкоду, то втрачену вигоду підприємства повертати ніхто не буде.
Страхування транспорту марне, адже жодна страхова компанія не покриє збитки, завдані в зоні АТО, тому що бойові дії можуть розцінюватися як форс-мажорні.

Відповідальність за відмову в наданні транспорту

У травні минулого року були збільшені розміри штрафів за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Тепер громадяни змушені сплатити за відмову виконати військово-транспортний обов’язок від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 510 гривень), а посадові особи — від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 — 1700 гривень).
Отже, керівник юридичної особи, при настанні ситуації, коли держава вимагає від нього виконати військово-транспортний обов’язок, має прийняти рішення, оцінюючи ситуацію комплексно. З одного боку, немає законних підстав для відмови у задоволенні вимог військкомату, а з другого — відповідальність за невиконання таких вимог є значно меншою, ніж можливі втрати, враховуючи ризик пошкодження чи навіть повного знищення транспортних засобів в умовах військових дій...
Проте завжди має залишатися місце для патріотизму, готовності пожертвувати майном та прибутками заради блага держави.

Наталя ТИТАРЕНКО, юрист.