Ефективно допомогти «заземлитися» у суспільстві тим, хто пройшов через горнило АТО, можуть передусім ті, хто сам воював. Недарма у світі дуже популярні лекції психолога Дітте Марчер з Голландії, яка брала участь у конфліктах у Югославії, на Близькому Сході та в Африці. Вона допомогла організувати спеціальні тренінги за принципом «рівний рівному» і в Україні. Це дуже важливо, зважаючи на те, що психологічної допомоги потребують не лише учасники АТО, а й усе наше суспільство, яке останнім часом перебуває під пресом постійного стресу. Звичайно, вісімнадцять інструкторів проекту «Побратими», серед яких четверо тернополян, це дуже мало, однак добре вже те, що початок зроблено.
Юрист, капітан ЗСУ Володимир Малишевський понад рік пробув у зоні АТО. На власному досвіді знає, що таке шок, посттравматичний синдром, як важко адаптуватися у суспільстві, коли повертаєшся до нормального життя. Головне, вважає він, не замикатися у собі, не відгороджуватися. Тепер він знає, як це робити і готовий допомагати іншим.
— Є інструменти, які можна використати в зоні бойових дій, а є інструменти, які допоможуть людині «заземлитися» у суспільстві після демобілізації, — каже психіатр, психотерапевт Олег Гуковський. — Ми намагаємося передати ці знання. Провели тренінг для студентів Тернопільського національного економічного університету, які навчаються у центрі підготовки офіцерів запасу при цьому виші. І хоч вони ще, як кажуть, не нюхали пороху (хай би ніколи такої потреби не було), але мають бути готові до всього. Працюватимемо у цьому напрямі з офіцерським складом 44-ї артилерійської бригади, що дислокується у Тернополі.
Священик Микола Квич служив капеланом у Військово-морських силах у Севастополі. Після загарбання Криму був у зоні АТО. На його думку, духовно-психологічної допомоги потребують не лише ті, хто побував на передовій, а й члени їхніх родин. Тому при кафедральному соборі УГКЦ у Тернополі створено групи допомоги бійцям і їхнім родинам.
— Так, як розкривається людина на полі бою, вона більше ніде не розкривається, — вважає офіцер-виховник, психолог Катерина Мельник. — Свої проблеми, емоції бійці на передовій ховають у коробочку, але потім цей наплічник війни доведеться скидати. Не кожному до снаги це зробити: дехто впадає у депресію, не рідкість суїциди. Вісімнадцять інструкторів — це дуже мало, тренінги слід продовжити.
Нині, коли ще тривають воєнні дії, ми не надто переймаємося, що буде після. А проблема надзвичайно серйозна. Відомо, що під час війни у В’єтнамі загинуло 56 тисяч американців, а після війни — понад 60 тисяч її учасників. Ось такі наслідки посттравматичного синдрому. Недооцінювати його не можна.
Тернопільська область.
Тернопільські «побратими»-інструктори готові допомагати рівним собі. Зліва направо: Володимир Малишевський, Олег Гуковський, Катерина Мельник і Микола Квич.
Фото автора.
