Питна вода і повітря в столиці містять чи не всю таблицю Менделєєва. Принаймні так заявляють екологи. Це й не дивно, адже нинішнє літо видалося, як ніколи, спекотним і бездощовим, що посприяло активному розповсюдженню небезпечних сполук. Дуже серйозне навантаження на місто спричинили також пожежі навколо мегаполіса.
Наймасштабнішою з них була техногенна катастрофа на Васильківській базі нафтопродуктів. Тоді мешканці Василькова спостерігали опади у вигляді дощу з мазутом. На території нафтобази концентрація бензопірену була перевищена у 26 разів. Проте ця пожежа була хоч і наймасштабнішою, але не єдиною. У вівторок займання сталося на території Науково-дослідного інституту склопластика й волокна у місті Буча на Київщині (на знімку). Там палали ємності з хімічними речовинами, зокрема з розчинником тощо. Скільки небезпечних продуктів потрапило в атмосферу, звісно ж, достеменно невідомо. А ще чи не щодня чуємо про тління торф’яників у столичній області та перманентну пожежу у Чорнобильській пущі.
Тож зовсім не дивно, що українська столиця очолила антирейтинг ЄС — її визнали одним із найбрудніших міст Європи. За оцінками експертів, в окремих районах Києва перевищення допустимих концентраций забруднюючих речовин у повітрі перевищило норму в 4,5 разу. Тим часом екологи таке забруднення в Києві пов’язують насамперед із викидами автотранспорту. «Такої кількості свинцю, який викидають автомобілі в Києві, більше немає ніде», — запевняє голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Повітря, яким дихають кияни, містить отруйний елемент — діоксид азоту, основним «постачальником» якого є двигуни внутрішнього згорання. Також у повітрі, за даними активістів, чимало інших отруйних речовин. До речі, двоокис азоту сприяє серцево-судинним захворюванням, формальдегід загрожує печінці та підшлунковій залозі, а пил — це мікрочастинки, на котрих сидять важкі метали, які застрягають у легенях. Утім повітря не єдина столична біда. Не краща ситуація і з водою. За словами екологів, все, що тече з-під крана, — небезпечне для здоров’я, і така волога годиться хіба що для миття посуду та прання. Серед причин Тетяна Тимочко називає застарілі очисні технології та бруд у водогоні, ступінь небезпеки якого вітчизняні спеціалісти навіть не мають змоги заміряти.
Якщо в Євросоюзі перед подачею населенню воду аналізують на вміст шкідливих речовин за 70 показниками, а в США — за 102, то в Україні — лише за 30.
Надмірне насичення елементами таблиці Менделєєва вмісту водогону — це результат зношеності комунікацій, збудованих ще в середині минулого століття, а також промислового забруднення головних питних артерій країни — Дніпра та Десни, зазначають експерти. Уже багато років влада не переглядає та не індексує збір з промислових підприємств за таке забруднення. І це при тому, що маємо Закон «Про Загальнодержавну цільову програму «Питна вода України» на 2011-2020 роки».
Фото Олега ПЕТРАСЮКА (Укрінформ).
