Житло і харчі — те, чого найперше потребує нині Ліза Шапошник, яка від початку і до самого кінця пройшла Майдан. І одне, і друге вкрай необхідно уже тепер, коли молода жінка чекає на дитину. Нині вона зупинилася в одному з сіл на Вінниччині. Тимчасовий притулок надав знайомий з АТО. Він — переселенець з Донбасу. Винаймає будинок, де знайшлося місце і для Лізи з її чоловіком.

На Майдані в Києві Лізу Шапошник називали «зіронькою» Революції Гідності. На площу, де розгорталися революційні події, дівчина приїхала з Донеччини і пробула там з 29 листопада 2013-го по 13 червня 2014-го. Перед її очима пройшла вся Революція Гідності. Попри захворювання з дитинства (у неї скалічені руки), Ліза допомагала виборювати перемогу — працювала на кухні (на знімку), стежила за підозрілими особами, входила до складу однієї з сотень, а потім стала членом «Правого сектору». Разом з героями Майдану Ліза літала в Париж, де їй тиснув руку президент Франції Франсуа Олланд. А після революції добровольцем вирушила в зону АТО, її прийняли в батальйон «Айдар». Про те, що Ліза нині на Вінниччині, кореспонденту «Голосу України» повідомив «айдарівець» Володимир Огородник.
— На Майдані, мабуть, не було такої людини, яка б не знала Лізу, — розповідає Володимир. — Її мужність нас вражала. Хворими руками дівчина допомагала робити все, що могла. З нею зустрічалися політики, іноземні діячі, які приходили на Майдан. Висловлювали свою підтримку, бажали перемоги. Вона стала «зіронькою» Майдану. Її весілля святкували мало не всі учасники Революції Гідності. Ліза вийшла заміж за росіянина, який приїхав до України на деякий час. Потрапив у вир революції і залишився з майданівцями. Зійшлися з Лізою, з часом одружилися. Розписували їх також на Майдані...
Володимир Огородник особисто не був знайомий з Лізою, хоча також пройшов Майдан від початку й до кінця. Знав про неї. Нині він демобілізувався. У другій половині вересня поїхав до батьків у село в Липовецький район, а там — Ліза. Про несподівану зустріч «айдарівець» розповів журналісту телефоном. Наступного дня зустрілися з Лізою на Майдані Героїв Небесної Сотні у Вінниці.
— Приїхала до ваших активістів просити допомоги, — каже Ліза у відповідь на запитання, яким вітром занесло її у наш край. — Може, вдасться підшукати яке-небудь житло. Від харчів теж не відмовлюся. Непроста в мене ситуація. Нема даху над головою, нема за що жити. А я вже виношую дитину.
Про чоловіка просить не згадувати. Каже, він повернувся до себе в Росію. Зараз вона має надійне чоловіче плече в особі іншої людини. На розмову прийшли удвох. Чоловік відмовляється фотографуватися, не називає прізвища. Пояснює, що він «звідти», з тих країв, де війна, тому світитися йому небезпечно.
Перед тим як вирушити в зону АТО з «айдарівцями», Ліза проходила тренування біля Вінниці. Тоді вперше побувала у місті над Південним Бугом. Воно їй сподобалося. Але після «Айдару» поїхала до Тернополя. На жаль, там у неї не склалося ні з житлом, ні з роботою. На Вінниччині у Липовецькому районі також мешкає переселенець, з ним Шапошник познайомилася в зоні АТО. Він запропонував зупинитися в будинку, який чоловікові надали для тимчасового проживання.
— До революції я мешкала у Дружківці на Донеччині, — каже Ліза. — Мала кімнату в гуртожитку, вона вже не моя. Та й повертатися в ті краї душа не лежить. Хоч місто уже під контролем України, але сепаратисти звідти нікуди не ділися. Я спілкуюся телефоном з деякими старими знайомими. Вони інколи видають таку інформацію, від якої розумієш: сепаратистський дух звідти не вивітрився. Якщо відверто, навряд чи коли таке взагалі станеться.
Попри те що Шапошник служила в «Айдарі», посвідчення учасника бойових дій їй отримати непросто. Так кажуть у військкоматах, куди зверталася по роз’яснення. Твердять, що з її захворюванням не мали права брати в АТО. По-друге, вона йшла добровольцем. Юристи радять зібрати свідчення тих, з ким була у зоні бойових дій, і вже з цими підтвердженнями добиватися посвідчення.
— Спочатку треба розшукати побратимів, — каже Ліза, яка в «Айдарі» допомагала на кухні готувати їжу для бійців. — Потім їхати у батальйон, нині керівництво дислокується у Миколаївській області. Просити скріпити такі свідчення печаткою. На поїздку потрібні кошти. У мене їх нема.
Відчай і розчарування читаються в очах співрозмовниці. Вона не приховує, що в такі хвилини інколи починає жалкувати, що обрала Україну.
— Я втратила все, — каже Ліза. — Роботу, яку мала у Дружківці, дах над головою. Від мене відвернулися рідні і друзі. На Майдані мені їх замінили добрі люди. Ми там були всі, як одна сім’я. Тепер я залишилася наодинці.
Під час розмови до нас підійшов волонтер Вадим Мукомол. Він — переселенець, активно допомагає вінницькій «Самообороні» й «Автомайдану». Вадим сказав, що для Лізи виділили продукти харчування. Просив зайти забрати їх. Вінницька активістка Таїса Гайда після зустрічі з Лізою повідомила у соціальних мережах про ситуацію, в якій опинилася героїня Майдану. Попросила відгукнутися тих, у кого є можливість підтримати учасницю Революції Гідності.
Долучитися до доброго діла закликає і «Голос України». Номер телефону «зіроньки» є у редакції.

Вінницька область.

Фото надане Лізою Шапошник.