Театральний фестиваль «Золота Хортиця» відновлено після п’ятирічної перерви. Задуманий як майданчик для камерних і моновистав, він швидко вийшов за ці межі й став міжнародним форумом мистецтв. І ось, переживши карколомний злет і кілька літ забуття, знову повернувся до вистав малої форми.
День перший
Подвійний Річард
Першою виставою фестивалю став «Річард після Річарда» творчої майстерні «У кошику» (Львів). Це філігранно прорахована постановка, добре відома театралам. Але сталося ось що. В останній момент відкриття фестивалю перенесли на кілька годин уперед. Щоб не розчаровувати глядача, який уже розпланував свій вечір, і вшанувати офіційних осіб, котрі приходять на відкриття таких подій, організатори запропонували Лідії Данильчук зіграти дві вистави в один день. Смілива актриса погодилася. І сталося маленьке диво. Той, хто бачив обидві вистави того дня, зміг переконатися у мінливості театру. Перший Річард був поміркований і виважений. Актриса тестувала публіку, перевіряла її. Річард кидав провокації у зал і прислухався: відповідають чи ні? Другий Річард був нестримний і несамовитий. Він вирвався на волю у всій своїй відразливій красі й мчав від початку до кінця, не озираючись і не шукаючи підтримки. Один і той самий текст, однакові мізансцени, але цілком різні вистави. Різниця невловима, але очевидна.
День другий
Приборкання норовливої
За роки існування фестиваль «Золота Хортиця» створив коло театрів-друзів. Серед них виділяється «Нова сцена» (Харків). Цей театр приїздив до Запоріжжя чотири рази, і нашій публіці не треба зайвий раз описувати принади цієї трупи. Вільних місць у залі не було. «Приборкання С’юзен» — іронічна комедія, зроблена за принципом монтування окремих епізодів. Він, Вона і їхній шлях до щастя. За стилем ця постановка схожа на інші, що їх раніше «Нова сцена» показувала на фестивалі: «Обломoff», «Йа чайка», «Пум-па-па». Все це легкі, але з перчинкою роботи. Після вистави глядачі писали у книзі відгуків лише компліменти зі сподіваннями побачити харків’ян іще.
День третій
З вогнем у серці
Академічний театр лише раз гостював на «Золотій Хортиці». Формат великого театру не дуже спонукає до створення камерних вистав. Але цього разу бажання взяти участь у фестивалі висловила провідна актриса Дніпропетровського академічного театру ім. Максима Горького Наталя Новостройна. Вона виступила як режисер у виставі, де зіграла головну роль. Запальна «Нунча в ритмі flame» — це історія протистояння матері і дочки, перенасичена піснями і танцями. Яскрава, з присмаком моря і вина, вистава змусила навіть найприскіпливішого глядача відбивати ногою ритм, а потім ще довго наспівувати рядок із пісні «Ay, ay, ay, ay... Ay, ay mі amor...»
День четвертий
А у вас є мрія?
Нову драму на фестивалі цього року представив театр «Золоті ворота» (Київ) постановкою «Наташина мрія». Зауважу, що у Запоріжжі немає жодної вистави, де б сучасні люди говорили про сучасні проблеми сучасною мовою. Тому пронизлива, смішна і сумна водночас історія двох Наташ стала для запоріжців справжнім одкровенням. Ні відрази, ні відсторонення — лише увага і співчуття. Дівчата так хвацько провели виставу, що оплески не вщухали. Цілком очевидно: ніша сучасної драматургії у Запоріжжі не заповнена, але глядач готовий її сприймати. Хто ж перший перерве цю тишу?..
День п’ятий
Старі знайомі
На культурній мапі Запоріжжя з’явився новий об’єкт: міжнародний центр театру «Данапріс». На 9 жовтня заплановане офіційне відкриття у Палаці культури ім. Шевченка. А на фестивалі театр влаштував передпрем’єрний показ своєї першої вистави «А де кохання?» У головних ролях — найвідоміший акторський дует міста: Надія Стадніченко і Віктор Гончаров. Ця пара вже давно працює у виставах, які розповідають про складнощі стосунків чоловіка і жінки. «А де кохання?» — класичний приклад їхнього репертуару. Професійно, але ми це вже бачили.
День шостий
Від Лопе де Вега до Чехова за годину
Людмила Вороніна більше сорока літ віддала сцені Дніпропетровського академічного театру ім. Максима Горького. А зробити свою першу моновиставу вирішила на іншому майданчику: у будинку мистецтв. Її героїня мандрує крізь епохи, використовуючи як машину часу тексти відомих письменників. «Крилаті історії», саме так називається вистава, занурюють глядача у приємні спогади. Впізнавані образи, знайомі розповіді створили атмосферу домашнього затишку і спокою. Це ніби і не вистава була, а ретроспектива епізодів з улюблених книжок.
День сьомий
Заплутані дроти
Театр «VІE» представив прем’єру минулого сезону «Ловець лампочки». Спеціально до фестивалю виставу перероблено і доповнено: з’явилися нові дійові особи, реквізит. Важливе місце посів телевізор, який періодично вмикався, показуючи шоу і мультфільми. Але автори вистави потрапили у пастку. Величезною кількістю реквізиту вони відгородилися від глядача. Забарикадувалися у власному всесвіті, і тому сенс усього, що відбувалося, залишився відомий лише їм самим. Здається, вистава почала створюватися лише після прем’єри, і нині цей процес тільки-но розгортається.
День восьмий
Здрастуй і прощай
Закривав «Золоту Хортицю» Євген Чистоклетов, художній керівник, актор і режисер камерного театру «Жуки» з Донецька (тепер він існує під дахом 1-го театру для дітей та юнацтва у Львові). Виставу «Personal Jesus», в основі якої тексти Сергія Жадана, запорізька публіка сприйняла жваво. Розбитний, приправлений роковими хітами і нецензурною лексикою, він знаходив миттєвий відгук у залі. І хоча на запитання: «Про що це?» я відповісти собі так і не змогла — настрій на фініші фестивалю був у плюсі.
«Золота Хортиця» після вимушеної паузи видається пілотним проектом. Нові організатори створили стриману програму без гучних сенсацій, майстер-класів і виставок сучасного живопису. Але фестиваль відбувся! Можливо, пташка-символ «Золотої Хортиці» через кілька літ знову ширятиме в зеніті мистецьких подій країни? Віримо і чекаємо.
Запоріжжя.
