Продовження. Початок у «Посиденьках» за 10 жовтня.

Екзотичні острови Нііхау не мають ані асфальтованих доріг, ані магазинів, ані ресторанів, ані навіть водогону, хоча вони сьомі за величиною серед населених Гавайських островів. У 1864 році Елізабет Сінклер придбала Нііхау і передала нащадкам. У 1915 році онук Елізабет закрив острів для більшості відвідувачів, щоб зберегти культуру корінних народів і дику природу. Навіть родичі могли відвідати Нііхау, лише отримавши спеціальний дозвіл. Нині острів взагалі закритий для усіх, крім власників, місцевих мешканців, американського персоналу, державних чиновників і званих гостей.
Пайн Геп — це область у центрі Австралії, відведена під станцію супутникового спостереження. Великий комп’ютерний комплекс перебуває під управлінням Австралії і США. Об’єкт стратегічно важливий, оскільки керує супутниками-шпигунами Америки, розташованими над третиною всього світу, включно з Китаєм, регіонами Росії і нафтовими родовищами Близького Сходу. Австралію було вибрано невипадково: вона достатньо віддалена від перехоплення сигналу суден-шпигунів, які проходять у міжнародних водах. Працюють на станції понад 800 співробітників, але туди жодного туриста не пустять.
Центр ядерних досліджень Негев — ізраїльська ядерна установка у пустелі Негев. Її будівництво таємно почалося у 1958 році. Однак у 1986-му колишній технічний фахівець втік до Сполученого Королівства, де оприлюднив докази ядерної програми Ізраїлю. Ізраїльська комісія з атомної енергії вирішила закрити реактор навчально-дослідницького центру, вважаючи це місце вразливим. Навколо центру закрито повітряний простір для будь-яких літаків, а територія довкола об’єкта охороняється.

Великий Храм Ісе (на знімку) — найважливіший храм Японії, який складається з 2 головних і майже 125 додаткових святинь. Доступ до храму для туристів і навіть громадян Японії суворо обмежено. Широка публіка може бачити лише солом’яні дахи центральних будівель, які видніються за масивним дерев’яним парканом. Увійти до Ісе можуть лише священики або члени японської імператорської родини.
Метро-2 — ймовірна секретна підземна система метро у Росії. Її будівництво було розпочато за часів Йосипа Сталіна, вона мала кодову назву Д-6 КДБ. Наразі нею керують головне управління спеціальних програм та міністерство оборони РФ. За чутками, довжина Метро-2 перевищує довжину громадського метро. У нього нібито чотири лінії, які проходять на глибині 50—200 метрів під землею. Метро з’єднує Кремль з головним офісом ФСБ, урядовим аеропортом «Внуково-2», районом Раменкі та іншими місцями національного значення. У 1994 році лідер міської групи дигерів стверджував, що знайшов вхід до цієї підземної системи. Однак уся доступна інформація спекулятивна, її не підтверджено ні відеодокументами, ні фотографіями. Та навіть якщо Метро-2 існує, туди не пустять.

Фото з сайту www.novostіmіra.com.ua