Коли моїй доньці Соломії було два з половиною роки, ми прогулювалися в Житомирі біля дитячого садка, і вона захотіла погратися з малюками. Але виховательки суворо заборонили: «Ваша дочка ще не відвідує дитячий садок, тож ми не знаємо нічого про її вакцинацію. А раптом у неї немає всіх щеплень?! Ні, їй не можна гратися з іншими дітьми!»
Мені це здалося з одного боку логічним, а з другого — ірраціональним. Проте я не мала часу над цим довго міркувати. Моя дитина влаштувала істерику, бо хто-хто, а вона точно не розуміла, чому дорослі тітки не дозволяють їй гратися з іншими малюками.
Кожна українська мати знає: якщо бажаєш віддати свою дитину до будь-якого навчального закладу, маєш насамперед пред’явити медичну довідку про те, що твій малюк отримав усі необхідні вакцини. В Канаді величезна кількість іммігрантів із «невідомо яких країн», і, відповідно, якщо іти за українською логікою, більша вірогідність появи якоїсь зарази. Але тут не вимагають довідки про щеплення від батьків, чия дитина має відвідувати дитячий садок, школу чи інший навчальний заклад.
Це мене дуже здивувало: чому в канадському дитсадку у мене навіть не поцікавилися, чи отримала моя донька всі необхідні щеплення? Відповідь з’явилася аж через кілька місяців. Я отримала лист від медсестри початкової школи, яку після дитсадка стала відвідувати Соломія. На відміну від України, медсестра не перебуває у самій школі, а працює в місцевому медичному центрі. У листі нас просили принести довідку про щеплення дитини.
У мене була така довідка українською мовою. Оскільки я позитивно ставлюся до щеплень, то моя донька в чотири роки (на момент від’їзду з України) отримала всю необхідну вакцинацію. Працівниця реєстратури центру зняла копію зі згаданої української довідки й сказала, що буде зроблено її переклад англійською мовою. Потім мені передзвонять.
Справді, через тиждень-другий нам зателефонували. Запитали, коли нам зручно прийти до центру. Ми домовилися на конкретні день і годину. Там нас зустріла медсестра й запросила до кабінету. Вона запитала, чи хочу я скористатися послугами перекладача і якою мовою мені краще спілкуватися. Затим подзвонила до перекладацького центру й увімкнула голосний зв’язок.
Виявилося, що моя донька потребує щеплень від менінгіту, пневмонії, дифтерії, правця і кашлюку. Виробники вакцин — США і Канада. Мені детально роз’яснили, які можуть бути побічні ефекти (почервоніння і біль у місці уколу, підвищення температури тіла, нудота, діарея, підвищені збудливість і втомлюваність тощо). Я підписала відповідні документи. Вся вакцинація — безплатна, за рахунок медичного страхування провінції Альберта.
Це були чотири уколи — по два в кожне передпліччя. І їх зробили в той самий день! Звісно, я переживала, але мене запевнили, що це — звична справа. Після уколів медсестра попросила нас ще 15 хвилин залишатися у приміщенні центру про всяк випадок.
Побічні ефекти були: Соломія відчувала біль у місці уколу, наступного дня її сильно нудило, вона швидко втомлювалася. Але за два дні все минуло.
Я зателефонувала до знайомої молодої матусі Ксені, яка родом із Тернополя й нині проживає теж у місті Ред-Дір. Вона розповіла, що коли її молодшій доньці було трохи більше року й вона тільки-но почала самостійно ходити, їм теж надійшов такий лист. В один день її доньці зробили одразу шість щеплень одним уколом у ніжку! Наступного дня її дитина перестала ходити... Чи варто казати, що пережили батьки? Але наступного — все минулося.
На відміну від України, в Канаді сфера освіти не втручається в медичну, й навпаки. Звісно, між ними є взаємозв’язок, проте він — не диктаторський. Якщо дитина зовсім не отримала щеплень, їй не мають права відмовити в освіті. Імунізація — приватна справа батьків і їхніх дітей! Це завжди ризик, стрес, побічні ефекти. Проте, хоч би як там було, я все одно обома руками за вакцинацію.
Ред-Дір,
Канада.
Фото з сайту www.blogsfgate.com
