Парламентський Комітет з питань науки і освіти повернув на доопрацювання урядовий проект закону «Про освіту» (реєстр. №3491), розроблений у профільному міністерстві. Документ обговорили на розширеному засіданні комітету за участю народних депутатів, освітян, науковців, представників громадських організацій та незалежних експертів.

«Це надзвичайно важливий закон, який має визначити перспективи розвитку української освіти на десятиліття вперед», — зазначила голова комітету Лілія Гриневич (на знімку). Законопроект передбачає перехід до 12-річної середньої школи та проголошує свободу у виборі форм здобуття і видів освіти, започатковує нову систему управління та систему забезпечення якості освіти, запроваджує сертифікацію педагогічних працівників, гарантує академічну та фінансову автономію навчальних закладів. Згідно з Коаліційною угодою закон мало бути ухвалено 2015 року, проте в останній його версії парламентарії побачили чимало системних недоліків і визнали: поспіх тут недоречний, адже цей документ регламентуватиме сферу діяльності майже 10 мільйонів наших співгромадян.
«Запропонований Кабміном закон пропонує цілу низку цікавих і важливих пропозицій до реформи, — наголосила Лілія Гриневич. — Наприклад, уперше в українському законодавстві згадуються неформальна, інформальна освіта і можливість визнання освіти, здобутої самостійно. Так само до закону внесено терміни, які стосуються нашого входження до європейського освітнього простору. Але поряд з тим у ньому залишилася низка нерозкритих питань, і незрозуміло, як ці новації втілюватимуть у життя. Наприклад, ідеться про запровадження обов’язкової сертифікації вчителів — не тільки з метою визначення рівня кваліфікації, а й задля отримання допуску до місця роботи. Є багато дискусій з цього приводу». За її словами, законопроект має багато інших дискусійних питань і зауважень техніко-юридичного характеру (зокрема, його термінологія не узгоджується з наявним Законом «Про вищу освіту» та проектом закону «Про професійну освіту»).
Лілія Гриневич відзначила відсутність чітко виписаної системи фінансування освіти та регулювання економічної діяльності навчальних закладів. «Ми нині маємо 159 об’єднаних громад, які візьмуть на себе повністю всю відповідальність за дошкільну, середню освіту. Їм треба також розуміти, як у законі їх буде позиціоновано, як ми їм можемо допомогти в забезпеченні доступу до якісної освіти будь-якої дитини, незалежно від того, в якому віддаленому куточку вона може жити». На переконання голови комітету, в проекті закону про освіту треба «докладніше виписати, що забезпечує освітня субвенція, а що мають давати органи місцевого самоврядування».
У проекті закону передбачено обсяги фінансування освіти на рівні не менш як 7 відсотків ВВП. Голова Профспілки працівників освіти і науки України Георгій Труханов пояснив, чому проти нового документа протестують профспілки: «Рівень фінансування у 7 відсотків не забезпечує нормальних умов для існування й розвитку галузі, щоб можна було говорити про якісну освіту. Крім того, профспілка вимагає збереження гарантій соціально-економічних прав освітян. У цьому законопроекті ми це втрачаємо. Натомість, наскільки ми розуміємо, запроваджується суцільна контрактна система для вчителів — з огляду на сертифікацію, яку педагогічні працівники проходитимуть кожні п’ять років. Відпрацював п’ять років — і звільняють. Це за того, що робота має системний, постійний характер. Новий закон не може погіршувати зміст і обсяг прав освітян порівняно з чинним законодавством і має базуватися на гарантіях, які визначають статті 22 та 53 Конституції. До речі, його автори хочуть змінити й мінімальну наповнюваність класів — нині це 5 дітей, а в законопроекті — 15. На практиці це призведе до значного скорочення сільських шкіл. На Чернігівщині з огляду на такі нормативи доведеться закрити 90% сільських навчальних закладів».
«Цей закон є базовим, рамковим і тому не варто від нього очікувати розв’язання всіх конкретних проблем, які сьогодні є на кожному рівні освіти», — зазначив міністр освіти Сергій Квіт і закликав усі зацікавлені сторони знову надіслати до МОН свої пропозиції щодо цього документа. Він визнав, що доведеться «виписати іншу модель» сертифікації педагогічних працівників, яка має частково замінити атестацію, але на інших засадах і з іншими правовими наслідками.
«Дуже важлива позиція — це соціальний статус педагога, — наголосила Лілія Гриневич. — Ми не можемо знижувати ті стандарти, які було закладено в старому законодавстві. Проте ми розуміємо, що частина тих стандартів — абсолютно непрацюючі. Зокрема, такою непрацюючою нормою була заробітна плата на рівні середньої по промисловості або вдвічі вищої».  Водночас у законі необхідно визначити певні орієнтири, до яких треба прагнути.
 Крім того, за її словами,  «є проблема неузгодженості деяких стратегічних речей, щодо яких ми поки що не досягли консенсусу не тільки в суспільстві, а й у професійній спільноті, у нас цього консенсусу не буде і в залі парламенту». Ідеться насамперед про запровадження 12-річного терміну навчання. За словами Сергія Квіта, «основна мета запровадження дванадцятирічки — зменшення навчального навантаження на учня та збільшення його прав у виборі предметів  у старшій школі, яка буде профільною». На думку Лілії Гриневич, в законі не можна обмежитися визначенням термінів навчання, адже у пересічних громадян одразу виникне питання: а  чим буде відрізнятися 12-річна школа від 11-річної? «Гаразд, закон рамковий ... Але ми повинні показати, на що буде орієнтовано зміст цієї нової 12-річної школи, як він оновлюватиметься», — наголосила вона.