Яресько запевнила, що борги незаможних українців по іпотеці будуть реструктуровані.

«Борг Януковича» — приватний.

 

Реструктуризація іпотечних кредитів: гарна новина для 38 тисяч  сімей


Коли в ході засідання українського уряду керівник Мінфіну Наталія Яресько поінформувала, що підпорядковане їй міністерство підготувало проект закону про реструктуризацію боргів українців за іпотечними кредитами у валюті, упіймали себе на думці — чи це не дежавю? Перевірили — ні! Було вже таке. В липні нинішнього року Верховна Рада 229 голосами ухвалила законопроект №1558-1 «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», який так і поринув у вічність, бо його не підписав Президент.


«Ми впевнені, що кредити в іноземній валюті незаможних громадян необхідно реструктурувати... Пропонуємо провести реструктуризацію... не спекулянтам, а тим людям, які отримали кредити за покупку першого власного житла і які через девальвацію гривні не можуть проводити виплати за позикою і можуть залишитися без єдиного житла», — сказала голова Мінфіну. За її словами, загальна сума боргів, що підлягають реструктуризації, становить близько 20 мільярдів гривень, а це майже 40% від загального портфеля валютної іпотеки населення. За словами Яресько, цей законопроект стосується 38 тисяч українських сімей.


— Тож яких несподіванок очікувати від цього закону людям, що через шалене падіння гривні опинилися у кредитній пастці? — «Голос України» поцікавився у керівника ГО «Публічний аудит» Максима Гольдарба.


— Однозначний позитив: власникам кредитів пробачаються штрафні санкції, що могли бути нараховані від 1 січня 2014 року. Безперечний плюс — пільговий трирічний період для виплати кредиту. Законопроект передбачає і деякі стимули для зменшення матеріального навантаження на позичальника. Так, розрахунок заборгованості може здійснюватися за меншим курсом, відсоткову ставку може бути зменшено, строк кредитування може бути збільшено, а форму погашення — змінено.


Додамо: словосполучення «може бути» і «може здійснюватися», що зустрічаються у попередньому абзаці, позичальникам аж ніяк не слід сприймати як великий для себе позитив, бо «може» ще не значить, що буде.


Як зазначено в пояснювальній записці, законопроект є соціально орієнтованим і підхід до прощення чи списання боргу та майна позичальника буде диференційований. Побачимо, хоча виникає риторичне запитання: навіщо було доводити ситуацію до конфліктної, провокувати мало не соціальний вибух — згадайте фінансові майдани, мітинги, пікети й протести громадян! Про кого ж у першу чергу подбає законодавець, після року «напруженої роботи» ухвалюючи такий «соціально орієнтований» закон: про банкіра-олігарха, який за будь-якої політичної погоди, як сир у маслі, чи про бідолаху-позичальника, котрий через негаразди, політичну нестабільність та економічну скруту змушений перебиватися з хліба на воду. Зайве, мабуть, нагадувати, що більшість позик здійснювалися за курсу 5,05 грн./$, а нині він перевищує 23 грн./$.


«Борг Януковича». Звідки ноги ростуть


У Кремлі пригрозили: якщо Україна не погасить $3 млрд. боргу, виданих(?) за президентства Віктора Януковича, вчасно, Москва залишає за собою право звернутися до суду.


Та, як з’ясовується, український уряд не брав на себе жодних кредиторських зобов’язань перед Російською Федерацією, а, отже, і Кремль нічого не давав! У цьому переконаний народний депутат України, доктор економічних наук Віктор Пинзеник: «У нас немає жодних документів між урядами — Російської Федерації і України — про те, що ми позичали в них гроші. У нас є зобов’язання, оформлені через Ірландську біржу, щодо випуску єврооблігацій... Не розумію дискусій з цього приводу, бо російський борг — це приватний борг. Росія не позичала нам як уряду, Росія вчепилася на хвіст українських євробондів».


Далі, говорячи про можливість прийняття Україною умов Росії стосовно реструктуризації зазначеного боргу, народний депутат звернув увагу, що ці умови залишаються невідомими, бо Росія і досі їх не озвучила.


— Ключовим у даному питанні є визначення статусу боргу — його публічного (державного) чи приватного (комерційного) характеру, — пояснює заступник керівника ГО «Публічний аудит» Андрій Вігірінський. — На користь того, що борг не є державним, свідчить те, що ні за 2013, ні за 2014 роки євробонди, викуплені РФ на суму $3 млрд., не відображаються як зобов’язання України перед РФ. Про «приватність» боргу свідчить і форма його випуску, яка фактично давала можливість будь-якому учаснику біржі викупити ці євробонди.


Хоча протягом останнього часу МВФ офіційно не оголосив своєї позиції щодо боргу, однак, за результатами чергового візиту в Україну для перевірки стану виконання програми розширеного фінансування Extended Fund Facіlіty (далі — EFF), навіть за умови успіхів української сторони, Раді МВФ доведеться ухвалити рішення про виділення чи невиділення чергового траншу допомоги.


Майже всі зовнішні кредитори України погодилися на реструктуризацію державного боргу. Єдиний, хто вперся і вимагає 3 млрд. доларів США до кінця цього року, — Росія. 


Міністр фінансів України Наталія Яресько запевнила, що відмова Російської Федерації від реструктуризації євробондів України й подальші судові розгляди з цього питання не позначаться на відносинах нашої країни з Міжнародним валютним фондом.


«Якщо ми виконуватимемо наші зобов’язання, і програма виконуватиметься, це не буде впливати. Ніхто не дасть можливості ветувати нашу програму таким чином», — переконана Яресько. Крім того, міністр фінансів розраховує, що протягом найближчих років Україна може отримати до 15 млрд. доларів США кредитів від міжнародних донорів, що вдвічі більше від нині обіцяної фінансової допомоги. А до кінця 2015 року — 4 млрд. доларів підтримки в разі виконання умов програми з МВФ. Це стане можливим завдяки виходу України з фінансової кризи.


Можна не сумніватися, що РФ при голосуванні як країна-учасник Валютного фонду наполягатиме на тому, що непогашення Україною євробондів має наслідком дефолт за публічними зобов’язаннями, а, відповідно, фінансування як таке не відповідатиме принципам діяльності організації. Тобто, якщо решта країни-учасниць валютного Фонду підтримають рішення про надання Україні чергового траншу за програмою EFF, незважаючи на позицію РФ, яка права вето не має, а частка її голосів — 2,5 % — є недостатньою для блокування рішення, вони тим самим підтвердять позицію про приватний характер боргу.


Отож, схоже, останнє слово — за Радою МВФ. А в українців з’явиться хоч слабка надія, що «борг Януковича» сплачуватиметься не з їхньої кишені.


Підсумовував Віктор БОНДАР.