Питання житлово-комунальних тарифів та цін на газ для населення останнім часом б’є всі рекорди і не залишає байдужим жодного українця. От і не дивно, що наприкінці року минулого за ініціативи ГО «Тарифна мобілізація», що його очолили Олексій Кучеренко та Максим Гольдарб, під Київською держадміністрацією відбувся «Марш платіжок», учасники якого висловили свою незгоду з розбазарюванням народних коштів та вимиванням грошових заощаджень кожної української родини.

 

Інфографіку надано ГО «Тарифна мобілізація».

 

Неплатежі — норма життя?


Мета небайдужих фахівців, що об’єдналися у громадську організацію, справедлива — переглянути нинішні ціни на газ для населення, а всі раніше сплачені платежі — перерахувати відповідно до економічно обґрунтованих цін, зобов’язати монополії обґрунтувати тарифи, ухвалити закон про представника споживачів у відносинах із монополіями. На думку фахівців, економічно обґрунтованого тарифу не існує. Є «договірняк», завдяки якому монополісти відверто грабують людей. Тому громадяни, що відкладали гроші «про запас», мають продавати їх, щоб елементарно прогодувати сім’ю. Водночас монополії за рахунок переплат, що лягли на плечі рядових платників, отримують фантастичні додаткові заробітки, що лише у столиці сягають мільярда гривень.


— Якщо протягом місяця тарифи і ціна на газ не будуть перераховані й приведені до аргументованого знаменника, — наголошує Максим Гольдарб, — і в цьому перерахунку не братимуть участь представники споживача і у Києві, і на регіональному рівні, ініціатори «Тарифної мобілізації» об’їдуть кожен регіон країни із закликом не платити взагалі. Зробити неплатежі нормою життя, показавши чиновникам, що люди не дадуть себе обманювати.

Понад те, у «Тарифній мобілізації» розуміють, що жодне домогосподарство не впорається самотужки з юридичною службою «Нафтогазу України», будь-якого іншого монополіста, тому закликають платників об’єднуватися та створювати загони газової та тарифної самооборони.


— Закон диктує, — каже Олексій Кучеренко, — будь-яке рішення, що викликає суспільний, соціальний інтерес, в обов’язковому порядку має прийматися за участю споживача, але цей механізм в Україні не працює і його потрібно створювати. Усі питання тарифного регулювання нагадують «мєждусобойчики» монополістів, місцевих органів влади, Кабміну, регулятора, які в ультимативній формі нав’язують споживачам усі тарифні документи. Настав час на державному рівні порушувати питання перерахунку, зниження тарифів і нормативів, встановлення систем обліку, контролю за монополістами, захисту прав споживачів.


Аудитори підрахували, скільки «зароблять» за цей опалювальний сезон монополії з доброї волі Нацрегулятора лише за рахунок опалення. У Києві — 751 млн. грн., на Вінничині — 200 млн., на Волині — 260 млн., у Дніпропетровській області — 700 млн. Сума по всій Україні виллється у понад 11 млрд. грн. Зрозуміло, що від такого ласого шматка ніхто не відмовиться.


Докапіталізація економіки — за рахунок українців


За словами Максима Гольдарба, скоро рік, як «Тарифна мобілізація» намагається достукатися до уряду та НКРЕКП, аби були переглянуті тарифи на газ для населення, але жоден з чиновників не спростував висновків громадських активістів. А вони наполягали й продовжують наполягати на абсурдності формування нинішньої ціни на газ для населення, де з 7200 лише 500 грн. йде газодобувачам і понад 3500 грн. — «Нафтогазу України».


— Справедлива ціна — 3—3,5 тис. грн., — каже спеціаліст, — не може тисяча кубів газу коштувати 7200 грн., при тому, що 477 грн. із цієї суми перепадає газодобувачам, все інше «з’їдається» оподаткуванням, а 3500 дарується «Нафтогазу», який нічого не видобуває, а є лише посередником. Додайте до цього, що тарифи на тепло затверджені на основі застарілих нормативів. Хоч як це дивно, а у Києві, виявляється, досі діє норма тепловитрат, аналогічна нормам Якутії, і вона кожному з нас закладається в тариф. Порівняймо температурний режим України та Сибіру, щоб зрозуміти, як українців дурять, — зазначає фахівець. Він проводить аналогію з ціною на газ для промислових підприємств, яка становить 2,5 тис. грн. за тисячу кубометрів, тоді як для населення її затято не хочуть знижувати нижче 7,2 тис. грн. Виходить, вирішили по максимуму вигребти заощадження людей і докапіталізувати економіку за рахунок українців, — додає експерт і наводить приклад торішньої докапіталізації «Нафтогазу» на 100 млрд. грн., що відбулася насамперед за рахунок людей. А ці гроші можна було сміливо забирати з металургійних та хімічних монополій, які на завищених нормах споживання газу заробляють майже 3 млрд. доларів щорічно. Що обирає держава? Вона далі «годує» монополії. Але чи не логічніше було б спрямовувати ці мільярди гривень на оновлення житлового фонду, на комплексні програми в енергозбереженні? — пропонує Максим Гольдарб.


Скорочення обсягів — уявна заслуга уряду


«Тарифна мобілізація» адресувала звернення і до народних депутатів, і до НКРЕКП, і навіть до Генеральної прокуратури, але владні представники її вперто ігнорують. Зокрема, будучи учасниками робочої групи парламенту з питань перевірки тарифів, фахівці виявили, що у 2013—2014 роках підприємствам теплокомуненерго просто подарували понад 7 млрд. грн. — приписавши на потреби населення додатково 2 млрд. кубів газу на виробництво тепла, внаслідок чого власники енергетичних монополій отримали додатковий бонус, а «Нафтогаз України» ці кошти недоотримав.


Максим Гольдарб також нагадав, що Кабмін програв суд щодо нормативів тепла в листопаді минулого року, чого не траплялося в історії України! Отримала поразку в суді й НКРЕКП: рішення про встановлення тарифів і цін на газ в листопаді 2015-го визнано незаконним. Проте у зв’язку з набуттям чинності Закону «Про ринок газу» ті самі тарифи ухвалили вже Постановою Кабміну. «Цим самим уряд продовжив злочинну тарифну політику, змусивши людей і далі переплачувати», — переконаний фахівець.


Щодо обгрунтованості тарифів. На думку спеціалістів, перед платниками їх ніхто не обгрунтовував, тоді як вони — платники — абсолютно в праві цього вимагати, адже, за офіційною звітністю монополістів, споживачі є їхніми інвесторами. Для прикладу, кияни інвестують у розвиток «Київенерго» майже 200 млн. грн. щороку, і так «розкошують» фактично всі енергетичні комунальні підприємства України.


Уряд вихваляється, мовляв, вдалося відмовитися від російського газу, і тепер ми його купуємо в Європі. От тільки забувають, що нам постачають той же російський газ, але через ще одну додаткову прокладку.

Досягненням вважають і те, що в Україні на чверть скоротилося споживання газу. Та чи не через те, що в державі ледь дихає економіка та захлинається промисловість! Газ більше не потрібен у таких масштабах: відійшли Крим та схід, дуже сподіватимемося — тимчасово. От вам і скорочення обсягів.


Підсумовував Віктор БОНДАР.