28 березня в Миколаєві врочисто відзначають 70-річчя визволення міста від німецько-фашистських окупантів. Ця переможна операція почалася з подвигу десанту під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського — найяскравішої сторінки в історії Великої Вітчизняної війни.
Фашисти запекло обороняли Миколаїв — окрім звичайних частин вермахту, тут перебували війська СС і батальйони «власовців». Березневе бездоріжжя заважало оперативно сконцентруватися радянським частинам. Тому було ухвалено рішення висадити в тилу противника — в районі морського порту — десант, перед яким стояло подвійне завдання: раптовим ударом по ворогу спричинити паніку й зірвати задуми знищення портових споруд.
Загін, сформований із 68 добровольців, у ніч на 26 березня на рибацьких човнах дістався до місця й зайняв оборону. Дві доби десантники вели нерівний бій, в якому німці використовували танки, артилерію, вогнемети, запалювальні снаряди й димові шашки. Герої гинули, але загін продовжував відбивати безперервні атаки ворога. 27 березня загинув командир Костянтин Ольшанський. Живими залишилися лише 12 бійців: поранені й знесилені, вони протрималися до підходу своїх і відступу німців.
Перші пробилися до місця бою десанту Ольшанського розвідники мотоциклетного батальйону. Вони побачили моторошну картину: руїни, котрі ще диміли, розбита німецька техніка й сотні трупів гітлерівців, якими було всіяно підступи до укріплень загону.
Половина вцілілих десантників померли від ран або загинули вже незабаром в інших боях. Шістьом, що залишилися живі, в березні 1964 року було присвоєно звання почесних громадян Миколаєва. На жаль, нікого з них уже не залишилося. Останнім у 1995-му помер миколаївець Микита Андрійович Гребенюк.
Це був єдиний десант в історії війни, всім без винятку 68 учасникам якого присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Іменами ольшанців називали вулиці, навчальні заклади, кораблі... Полеглих в жорстокому бою героїв було поховано на центральній площі Миколаєва. Тут на їхню честь зведено меморіал і горить Вічний вогонь пам’яті (на знімку).
Саме в ці дні, рівно через 70 років, прийшла новина із Криму про трагедію зовсім іншої війни. Російські окупанти захопили великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», котрий тримався до останнього. Українські моряки встигли перед штурмом зіпсувати свій корабель, перетворили його на метало-
брухт, що не підлягає відновленню. «Костянтин Ольшанский» зволів загинути, але не здатися ворогові живим.
А в Миколаєві пам’ятають і шанують пам’ять визволителів, згадуючи про них не тільки в переддень знаменних дат. У місті, крім головного меморіалу, є ще один скромний пам’ятник Героям-ольшанцям і музей на місці висадки легендарного десанту. Сюди регулярно приходять місцеві жителі й найчастіше — молодь, школярі й студенти.
Днями, напередодні 70-річчя з початку операції ольшанців, жителі Корабельного району міста Юрій Решетник та Ігор Арчибисов провели тут екскурсію для юних вихованців спортклубу «Ілля Муромець» та їхніх батьків. Разом із дітьми данину подвигу легендарного десанту віддали дорослі сильні чоловіки — учасники Народного ополчення, нещодавно створеного в Миколаєві.
Пам’ятник, штаб десантників, будинок їхнього провідника — рибалки Андрія Андреєва, пам’ятний знак на березі розташовані на лінії однієї вулиці — вулиці Ольшанців. До екскурсії приєднувалися й жителі вулиці.
Доповнила розповіді краєзнавців-волонтерів і 80-річна Валентина Канайкина, батько якої в ті роки працював у рибоколгоспі імені Ворошилова й допомагав готувати човни для десантників. За її словами, в кожному будинку вулиці жили червоноармійці, але збирали десант із добровольців — «з таких, щоб міцні були». Старі люди згадують, як порадувала всіх довгоочікувана звістка: прийшли наші! Як у коротких перервах між обстрілами місцеві, ризикуючи життям, намагалися пробратися до десантників, щоб передати їм їжу. Потім, під руїнами укріплень, знайшли загиблу жінку з бідончиком, повним води, яку вона не встигла донести визволителям...
70 років минуло відтоді — ціле людське життя. Але реальність ще раз підтверджує: немає давнини часів. Треба знати й пам’ятати подвиги захисників нашої землі. Вони й сьогодні — живий приклад мужності, відваги, справжнього патріотизму. Приклад для наслідування.
Фото автора.
