Минулий тиждень був під знаком суцільної інтриги. Засоби масової інформації навперейми анонсували подію, що мала статися наприкінці декади, у четвер. І от нарешті «15 січня 2016 року з Іллічівська вирушив демонстраційний рейс контейнерного поїзда за маршрутом Україна — Грузія — Азербайджан — Казахстан — Китай (через Чорне і Каспійське моря)», повідомила прес-служба Міністерства інфраструктури України. Маршрут є новим напрямком нового «Шовкового шляху» та альтернативою, яка дасть змогу перенаправити вантажопотоки у східному напрямку в обхід території Росії.

 

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський під час урочистостей в Іллічівську заявив: «Ми робитимемо все можливе, щоб протягом 10 днів в один бік ішов один пором, який може бути завантажено 108 вагонами». При цьому чиновник наголосив, що у перший тестовий рейс Україна відправила 20 контейнерів і 10 вагонів. «Я думаю, що два-три тижні ми відпрацьовуватимемо логістику, і в лютому очікуємо, що буде вже повне завантаження першого порома», — зазначив Пивоварський. Очільник Мінінфраструктури також додав, що завдяки запуску маршруту в обхід Росії Україна перестала бути «потенційно транзитною державою між Заходом і Сходом і нарешті реалізувала свій потенціал».


Нагадаємо, що маршрут було розроблено на початку січня цього року у відповідь на заборону Російською Федерацією з 4 січня транзиту українських товарів територією РФ у рамках загальної політики захисту російського ринку, прийнятої Кремлем після набуття чинності Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року.


Однак, попри оптимізм урядовців, все-таки виникають деякі сумніви. Чому, наприклад, не завантажили весь потяг, адже навіть тестовий прогін коштує чималих грошей! Хоч міністр і наголошує, що, мовляв, «сьогодні відправлено частково порожні вагони, частково з металевою заготовкою, частину її залишать у Грузії, решта порожніх вагонів підуть до Китаю, там вони зійдуть з платформи, завантажаться товарами і вирушать назад уже повністю завантаженими».


Щоб розвіяти сумніви, на прохання «Голосу України» подію коментує експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко:


— Що збираються українські підприємці постачати на Схід, які об’єми можливого транзиту передбачено? Які саме це будуть товари? Про те, вигідно це чи ні, можна буде говорити лише тоді, коли знатимемо про товари і їхні обсяги. Оцінити зиск від цього нині дуже важко. Необхідно подивитися півроку-рік, як це працюватиме: хто цим користуватиметься і чиї вантажі потраплятимуть з України в Середню Азію і навпаки...


Цікава річ, про яку чомусь забувають чи вперто замовчують. Для того щоб маршрут був фінансово привабливим, його слід завантажити в обох напрямках: і з України в Азію, і з Азії в Україну. Інакше витрати на транспортування подвоюються.


Виникає закономірне запитання про оскарження Україною російського ембарго у рамках СОТ і міжнародного законодавства?


— Такі суди, — каже Юрій Гаврилечко, — можуть тривати роками і десятиліттями, як будь-які торговельні спори. І це може продовжуватися доти, доки Україна чітко не визначиться, чи вона перебуває з Росією у стані війни. Всі спроби використати міжнародні судові інстанції — це справа великих грошей і дуже довготривалий процес. Оскільки попередні спроби України використати міжнародні судові інстанції для вирішення спірних питань завжди закінчувалися поразкою, сподіватися на швидке вирішення питання не доводиться.


Експерт переконаний, що нинішні обмеження призводять до двох речей. По-перше, збільшиться рівень контрабанди і на цьому хтось заробить, через те що значна частина кордону не контролюється Україною, і це ні для кого не секрет, навіть для українського уряду. Будуть контрабандні товари. По-друге, частина товарів піде в обхід. І від цього передусім виграє... Білорусь. Оскільки російські товари порівняно з аналогічними товарами з Європи дешевші, європейський імпорт їх покрити не зможе, а український виробник не задовольнить потреби в них. Тому спостерігатиметься певний дефіцит, а звідси — зростання цін на групи товарів, яких торкнулися обмеження.


До речі, президент Білорусі Олександр Лукашенко вже запропонував Україні постачати продукцію на переробку в його країну з подальшим експортом до Російської Федерації. Про це повідомило білоруське державне інформагентство «Белта». Однак, це вже інша тема. Повернімося до нового «Шовкового шляху».


Те, в якому напрямі він розвиватиметься, переконані експерти, визначатимуть декілька чинників — від стану наявної інфраструктури країни до політичних ризиків і загроз безпеки, географії і рельєфу. Але майже напевно можна сказати, що ініціатива обере шлях найменшого супротиву. І якщо неминучість трансконтинентальної інтеграції приведе Європу до столу переговорів, а конкуренція за китайські інвестиції мотивує політичних лідерів прагнути до більш продуманої політики й серйозного планування інтеграції у світові ланцюжки доданої вартості, то коридор процвітання може стати реальністю. Та вже сьогодні очевидно, що для реалізації проекту нового «Шовкового шляху» бракує інвестицій і нарощування обсягів взаємної торгівлі.


«До чого тут «білий слон», який фігурує у заголовку?» — запитає уважний читач. Відповімо. «Білий слон» (англ. whіte elephant) — фразеологізм в англійській мові, який визначає щось надзвичайно дороге, непрактичне й безглузде. За легендою, король Сіаму дарував невгодним йому особам білого слона, який вважався священною твариною і не міг використовуватися для роботи. Вартість його утримання розоряла одержувача такого подарунка.


Чого очікувати українському бізнесу від нового «Шовкового шляху», виходить, покаже час?


Підсумовував Віктор БОНДАР.