По-весняному теплого лютневого ранку біля спортивного комплексу «Олімпієць», що на проспекті Шевченка в Одесі, зібралося чимало народу. Кілька сотень людей — слава й гордість регіону — спортивний актив області, багато хто — вже ветерани, лист яких надійшов у редакцію «Голосу України. Спортивна громадськість і численні федерації олімпійських, параолімпійських і неолімпійських видів спорту, а також видатні спортсмени Одещини просять «підтримати кандидатуру олімпійського чемпіона заслуженого майстра спорту України, відзначеного державними нагородами ІІ і ІІІ ст. «За заслуги» Юрія Білонога на посаду директора школи вищої спортивної майстерності «Олімпієць»». Під зверненням стоять десятки прізвищ, відомих далеко за межами не тільки регіону, а й нашої країни. Зацікавившись тим, що відбувається, проблему вивчив власний кореспондент «Голосу України» Кирило Воронков.

 

Пристрасті навколо «Олімпійця» закипіли понад місяць тому, коли 20 січня цього року на пенсію пішов директор Одеської обласної школи вищої спортивної майстерності «Олімпієць» Юрій Вишняков, що очолював заклад з 1992-го. Ветеран спорту поклав тимчасове виконання обов’язків керівника на свого заступника Юрія Білонога. Очікувалося, що його кандидатура буде підтримана керівництвом Одеської обласної ради, у компетенції якої призначати тимчасово виконуючого обов’язки директора комунального закладу «Одеська обласна школа вищої майстерності «Олімпієць»». Несподіванкою для всіх стало призначення на посаду керівника «Олімпійця» 24-літнього кандидата в майстри спорту з регбі Євгена Рудого 2 лютого 2016 року. Спортивна громадськість міста була шокована: хлопець не має ні досвіду роботи в спортивній сфері, ні навіть профільної вищої освіти, хоча за законом і перше, і друге є необхідною умовою.
Проблему з двовладдям необхідно якось владнати, для чого було вирішено провести зустріч спортивного активу з головою облради Анатолієм Урбанським. Депутат призначив ініціативній групі зустріч у себе в кабінеті, але спортсмени вимагають керівника облради в школу, щоб, по-перше, він зміг ознайомитися з тренувальною базою, а, по-друге, познайомитися й поспілкуватися з усіма представниками спортивної еліти регіону.
На жаль, глава обласної ради не прибув на зустріч зі спортсменами. Близько двох сотень заслужених майстрів, у тому числі титуловані спортсмени, яким аплодували трибуни Європи, Азії й Америки, марно чекали раннього лютневого ранку на своїй тренувальній базі народного обранця — керівника Одеської обласної ради Анатолія Урбанського. Він не приїхав. Тож діячі спорту, які його чекали, підписали звернення до очільника Одеської обласної ради з вимогою визнати незаконним призначення Є. Рудого директором ВШСМ «Олімпієць», під яким поставили підписи 118 осіб, і всі разом вирушили до будівлі регіонального парламенту, щоб вручити це звернення.
Але голова облради не вважав за потрібне чи можливе вийти до спортсменів, щоправда, запросив до себе ініціативну групу.
Наступного дня прес-служба Одеської обласної ради поширила відео, на якому Анатолій Урбанський повідомив, що «позиція обласної ради — це розвиток спорту й розвиток «Олімпійця» в подальшому згідно з його призначенням». Було вирішено створити робочу групу, яка представлятиме інтереси спортсменів, для переговорів із представниками обласної влади.
Земля дорожча 
за олімпійське 
«золото»
Причиною призначення Є. Рудого колектив «Олімпійця» вважає те, що обласне керівництво планує частку школи передати інвестору, а це, по суті, приватизація, деякі навіть кажуть — рейдерство, бо низку спортивних об’єктів регіон за такою схемою вже втратив. Крім того, дуже підозрілим є й те, що цей загадковий інвестор залишається невідомим, а про конкретні плани не повідомляється, та й начальник від керівництва облради пролити світло на ситуацію й надати громадськості план розвитку не може. А в привабливості «Олімпійця» для бізнесу сумнівів немає. ШВСМ «Олімпієць» — це 1,5 га землі у дуже престижному районі Одеси — на проспекті Шевченка напроти парку Перемоги. Земля тут воістину золота. Однак Юрій Білоног певен, що будь-який інвестор — це насамперед бізнесмен, який, вкладаючи гроші, хоче їх повернути назад із прибутком. Це загрожує тим, що на місці «Олімпійця» може з’явитися фітнес-центр і/або клуб, де займаються престижними, добре оплачуваними видами спорту. А це повністю вб’є, приміром, легку атлетику в Одеській області.

 

ДОВІДКА

 

Якщо дитячі спортивні школи найчастіше називають кузнею кадрів для великого спорту, то школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» — ювелірна майстерня, де з перспективних хлопців і дівчат роблять претендентами на найвищі нагороди планети. Вихованець «Олімпійця» Микола Мільчев на Олімпійських іграх у Сіднеї в 2000 р. не просто взяв «золото» зі стендової стрільби у вправі «скіт» — він установив вічний рекорд, вибивши 150 мішеней зі 150 (125 у кваліфікації + 25 у фіналі). Микола став першим, кому вдалося досягти такого результату на Олімпійських іграх. Ще один олімпіонік пострадянського періоду — чемпіон ігор 2004 року в Афінах Юрій Білоног, який штовхнув ядро далі за всіх суперників. Із призерів ігор варто згадати Наталю Бурдейну, Олену Вітриченко, Руслану Таран, Олену Говорову. Список знаменитих вихованців закладу можна продовжувати.


Сьогодні в штаті ШВСМ понад 20 педагогів, половина з яких носять звання заслуженого тренера України. Вихованці школи — заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу, члени збірних країни з різних видів спорту. Троє з них одержали ліцензію й поїдуть цього року представляти Україну на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).


Сьогодні на базі «Олімпійця» у зимовий сезон з листопада по травень тренуються близько 5 тисяч спортсменів. Це й збірна Одеської області з легкої атлетики, і спортсмени-інваліди з організації «Інваспорт», і студенти низки вузів міста. Крім того, тут проводяться тренування з регбі, пожежно-прикладного спорту, ведуть підготовку збірні команди Одеської області з вільної і греко-римської боротьби, кульової стрільби й стрільби з лука.

 

Віктор Борейко, заслужений тренер України з 45-літнім стажем:      


«Я вважаю, що це рейдерське захоплення. Адже ми живемо в такому місті, що всі знаємо інформацію: що тут згодом хочуть робити й що хочуть будувати. А це єдиний майданчик, де ще займаються спортсмени нашої області, які проводять не тільки тренувальний процес, а й змагання. Якщо ми це впустимо, то в Одесі спорту як такого більше й не буде. Це моя особиста думка».


На думку Юрія Білонога, необхідно йти іншим шляхом: потрібно наполягати на виділенні державних коштів, з одного боку, а з другого — шукати меценатів. Є чимало людей, які замолоду займалися на «Олімпійці», а нині стали успішними бізнесменами. Деякі з них готові допомогти рідному спортивному клубу безплатно.


Призначення «технічного» директора, людини, далекої від спорту, свідчить на користь версії комерціалізації об’єкта, що становить загрозу для спорту області. «Спортсмен може стати господарником, а от господарник спортсменом — ні», — переконаний Юрій Білоног.


Аеліта Юрченко, член збірної команди СРСР і України, дворазова срібна призерка чемпіонату світу, рекордсменка світу з естафетного бігу 4 по 400 метрів:


«Ми не маємо права втратити «Олімпієць». В Одеській області це єдина споруда, призначена для цього виду спорту (легка атлетика. —  Ред.). Єдина! І якщо в інших регіонах планомірно такі споруди ремонтують чи будують нові, то коли нас іще й цього позбавлять, то можна сказати: легку атлетику в Одеській області поховали. Ми повинні витягувати наших дітей із-за комп’ютерів, ми повинні забирати їх з вулиці. Вони мають чимсь займатися».

 

Одеська область.

 

Юрій Білоног. 

 

Збори спортивного активу на тренувальній базі ШВСМ «Олімпієць».


Фото автора.