У вищу лігу українського політикуму Віктор Бондар увійшов у ранзі наймолодшого члена уряду. Його призначили міністром транспорту та зв’язку в Кабміні Юрія Єханурова. У свої 29 він змінив на посаді досвідченого й амбітного 46-літнього Євгена Червоненка. Потім працював заступником голови секретаріату Президента, згодом більше двох років очолював Дніпропетровську ОДА. Два останні скликання Верховної Ради він обстоює в парламенті інтереси виборців рідної Хмельницької області (191-й округ).
Як завжди, особисте життя політиків у «Вікіпедії» описане гранично лаконічно. Стаття про Віктора Бондаря привертає увагу незвичайним хобі й кількістю дітей у родині. Їх у народного депутата четверо: троє синів і дочка. От на ці теми й поговоримо з героєм рубрики «Приватне життя депутата».
— Вікторе Васильовичу, ви колекціонуєте фото незвичайних пам’ятників. Звідки взялося таке захоплення? Кажуть, що зібрана колекція досягає значних розмірів?
— Хтось із друзів «злив» у Інтернет інформацію про те, що я колекціоную світлини незвичайних пам’ятників. От і прилипло до мене це захоплення як єдине хобі. Хоча я не можу сказати, що навмисно збирав колекцію, — так вийшло. Зараз вона справді значна — уже близько семисот світлин з усього світу! Як правило, це роботи талановитих скульпторів із гарним почуттям гумору. Приміром, монумент Бика (на знімку), який я сфотографував торік у Єревані (Вірменія). Він зроблений скульптором з купи залізного брухту, якихось непотрібних металевих деталей. І цю своєрідну композицію хочеться розглядати годинами... Однак я б не стверджував, що це фотохобі мене поглинає. Я не полюю спеціально за незвичайними скульптурами, але якщо вже щось цікаве потрапляє в кадр, то із задоволенням ділюся новим знімком на сторінці у соцмережі.
— Як ви вважаєте, хобі може згуртувати сім’ю, підняти родинні традиції на новий рівень?
— Безумовно, гадаю, в кожній родині є якісь корисні сімейні традиції й захоплення, здатні ще більше згуртувати всіх разом. Для нашої, наприклад, такими стали подорожі й заняття дайвінгом. Це дуже цікавий вид спорту. Підводне пірнання не тільки дає змогу вивчати підводний світ, а й оздоровлює. І мені, і старшому синові, і дружині дуже подобається дайвінг. Нещодавно до нас приєднався й середній син.
— Де любите відпочивати разом із родиною?
— Торік побували в Єгипті. Ця країна дуже подобається дітям, до того ж, вона відносно недалеко від України. Там завжди є змога відвідати масу цікавих екскурсій. Для тих, хто займається дайвінгом, у Єгипті чудово розвинена інфраструктура: багато дайв-клубів, гарний підводний світ, є можливість пройти курс навчання із занурення на різних рівнях — від початкового до професійного. Загалом усі вдосталь напірналися.
— Багатодітність — це традиція чи ваше з дружиною рішення?
— У мене четверо дітей: Микиті — 15 років, Даші — 11, Максиму — 8 і Кирилу — 6. Так, багато моїх знайомих вважають, що четверо дітей — це багато, особливо в нинішні складні для країни часи. Але вся моя рідня — із Хмельницької й Вінницької областей, а там заведено мати великі сім’ї. І це ніколи нікого не лякало. Тому там завжди дуже веселі й багатолюдні весілля та дні народження. І, повірте, коли за святковим столом збирається велика дружна родина, почуваєшся дуже впевнено навіть у цей непростий час. У багатодітних сім’ях і діти зовсім по-іншому виховуються, вони більше спілкуються між собою, у них з’являється маса спільних інтересів.
— Вистачає часу на їхнє виховання?
— На жаль, вільних хвилин, які можу цілком присвятити рідним, залишається дуже мало. Тому кожну мить, яку вдається викроїти, ціную. Тоді ми йдемо на спільну прогулянку, у кіно, та куди завгодно. І, повірте, нудно нам разом ніколи не буває.
— Часто батькові доводиться «по-дорослому» розмовляти з синами?
— Доводиться... Не буду оригінальним, якщо скажу, що найчастіше «розмовляти» доводиться через банальну дитячу неслухняність. Думаю, всім батькам знайомі ситуації, коли діти вже починають на голову сідати. Тому можу й насварити, і в чомусь обмежити їхню свободу. Усі мої діти різні: одному достатньо акуратно натякнути на виниклу проблему, а другому слів не вистачає, доводиться ще й ременем пригрозити... Але переважно намагаємося домовлятися.
— Які виховні традиції ви перейняли від своїх батьків?
— Я ніколи глибоко не аналізував і не порівнював, як виховували мене і як я виховую своїх дітей. Думаю, це відбувається скоріше на інтуїтивному рівні. Але хоч би яка виникла ситуація, я завжди намагаюся знайти до дитини індивідуальний підхід. Адже в кожного свій, особливий, характер. І для мене як батька головне — розвивати в кожному з них найкращі якості.
На знімку: Віктор Бондар із дружиною й молодшими синами — Максимом і Кирилом.
Фото з архіву народного депутата.
