Протягом 50 років ліси в Україні можуть зміститися на 300 кілометрів з півдня на північ

Так вважають вчені та експерти з огляду на активне всихання найпоширенішої в нашій країні деревної породи. Один із таких фахівців — директор Національного представництва міжнародної неурядової організації Лісова опікунська рада (FSC) в Україні Павло Кравець (на знімку). Кореспондент «Голосу України» розмовляє з ним про серйозну для функціонування вітчизняного лісового господарства проблему, її чинники, географічні масштаби, екологічні та економічні наслідки.

— Павле Васильовичу, всихання сосни має справді масовий характер?
— На жаль. Дослідження свідчать, що всихання поширилося на 134 тис. га, або майже 6% усіх соснових лісів, які перебувають у підпорядкуванні підприємств Державного агентства лісових ресурсів України. Переконаний, що ситуація у заповідниках, національних природних парках, агролісгоспах не краща. Тенденція до всихання спостерігається з півдня на північ. Сьогодні ми є свідками поступової втрати наших соснових лісів на півдні та в центрі країни — в Херсонській та Черкаській областях. Боюся, що за кілька років ми не побачимо в тому вигляді, який існував раніше, відомий Черкаський бір. Найбільші осередки всихання спостерігаються, окрім зазначених областей, ще й у Волинській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Харківській та Полтавській. Потерпають у першу чергу насадження, які знаходяться в Лісостепу та на переході до Полісся.
Слід наголосити, що це проблема не окремого господарства, регіону чи України. З такими викликами зіштовхнулися інші країни Європи. За прогнозами вітчизняних учених, унаслідок змін клімату, природній ареал поширення сосни може зміститися з півдня на північ до 300 км. Підвищення температури, збільшення кількості посушливих днів, інші супутні зміни в навколишньому середовищі спричинять появу таких умов, до яких соснові насадження не встигають адаптуватися.
Насамперед це торкається штучно створених лісів на місці колишніх сільськогосподарських угідь. Такі насадження є визначально менш стійкими до несприйнятливих природних умов і потребують більшого піклування і догляду з боку людини. Усунення держави від охорони й захисту таких лісів обертається катастрофічними екологічними наслідками — пожежами, розвитком ерозійних процесів, а далі соціальними та економічними втратами. Перші наслідки такого недбалого ставлення вже спостерігаємо на прикладі Херсонської області.
Водночас, слід наголосити, що проблема всихання торкнулася не тільки сосни, а й інших порід. Гостро стоїть питання з всиханням ялини в Карпатському регіоні, дуба та ясеня — в рівнинній частині країни. Це серйозний виклик для лісового господарства, який не можна недооцінювати. Тому вже зараз необхідно здійснювати певні заходи з тим, щоб попередити негативний розвиток цієї ситуації. Мова — про перехід від традиційних методів ведення лісового господарства до так званих адаптивних, коли необхідно прогнозувати реакцію та розвиток лісових екосистем в умовах високої динаміки змін навколишнього середовища та потреб суспільства.
— У принципі це можливо?
— Так, це можливо. Традиційне ведення господарства у нас полягало, насамперед, у визнанні сосни головною породою. А це означало здійснення комплексу господарських заходів — посадка лісу, догляд за ним таким чином, щоб на місці вирубаних соснових насаджень вирощувалася та сама сосна.
— Тобто, лісозміни не практикувались?
— Ні. Така практика не є притаманною для лісового господарства. Адже основна мета полягала у відновленні лісів, які складаються з таких господарсько цінних порід, як сосна, дуб, ялина, бук. У такий спосіб поступово відбувалася заміна природних, більш складних за структурою різновікових, зазвичай мішаних лісів на одновікові та складені з однієї породи штучних насаджень. Відповідно такі насадження є менш стійкими до негативного впливу природних і антропогенних чинників. Зміни клімату зумовлюють частіші стихійні природні явища — сніголами, вітровали, льодолами, буревії, зсуви тощо. Розладнання таких насаджень позначається на їх стійкості. Вони стають уразливішими до пошкодження шкідниками і хворобами лісу. Не треба бути спеціалістом лісового господарства для визначення ослабленого дерева сосни. Таке дерево має зріджену крону. Складається враження, що начебто хтось «повистригав» хвою. Тим часом необхідно не просто спостерігати та фіксувати погіршення санітарного стану лісів, а й активно діяти.
Лісівнича наука і практика не стоять на місці. Є кваліфіковані працівники, які розуміють необхідність змін у веденні лісового господарства. Напрацьовується практика і методи попередження негативного розвитку ситуації. Уже зараз необхідно переходити до створення та формування насаджень, які складаються з кількох порід, ярусів та є різновіковими. Такі лісівничі підходи дозволять посилити «імунітет» лісу. Так, навіть у тому разі, коли почне всихати сосна певного віку, вціліють інші породи, а лісова екосистема продовжить функціонувати та приносити користь природі й суспільству. В тих умовах, де сосна виконує виключно захисні функції, варто активно використовувати сучасні досягнення лісової селекції задля пошуку і розмноження рослин, які відрізняються більшою стійкістю до несприятливих умов середовища.
Поряд із цим необхідно проводити роз’яснення, виважену та конструктивну дискусії у суспільстві з усіх актуальних проблем лісового господарства. Ми стаємо свідками «вкидання» в інформаційний простір суспільно резонансних повідомлень на кшталт «знищення лісів», «незаконні рубки» з вимогою повної заборони будь-яких рубань. Відчувається брак професіоналізму під час обговорення, відсутнє бажання пошуку збалансованого рішення чи то принаймні консенсусу. Радикалізація суспільної думки у поєднанні з популістськими закликами призводить до хибних управлінських рішень або ж їх відтермінування і покладання відповідальності на наступні покоління.
Бездіяльність може мати більші негативні наслідки, ніж певні прорахунки в разі розумного і виваженого втручання.
— Але ж, напевне, перш ніж широко застосувати адаптивні, можна навіть сказати, рятівні заходи і технології, спрямовані на збереження лісового фонду в масштабах усієї держави, їх варто було б випробувати і відпрацювати на локальній території.
— Звичайно. І таким своєрідним полігоном і одночасно взірцем є Боярська лісова дослідна станція — відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування. Підстав для цього, як на мене, є кілька. Насамперед, станція не підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів, тому має більше ступенів свободи для того, щоб активно впроваджувати передові технології ведення лісового господарства. Друге — це все-таки дослідна станція, вона має власний науковий підрозділ і одночасно може розраховувати на університетських науковців, зокрема, Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства, що входить до складу вишу і де сконцентровано вчену і педагогічну еліту лісового господарства. Третє — починаючи з 2012 року, станція щорічно проходить незалежну оцінку на відповідність ведення лісового господарства міжнародним вимогам Лісової опікунської ради. Вони налічують близько ста п’ятдесяти екологічних, соціальних і економічних показників. Основна ідея сертифікації полягає у досягненні збалансованого і відповідального ведення лісового господарства, що дозволяє як раціонально і невиснажливо використовувати лісові ресурси, так і зберігати біорізноманіття та ліси високої охоронної цінності, враховувати інтереси працюючих та місцевих громад та інших зацікавлених сторін. Четвертий рік поспіль станція підтверджує відповідність визнаному в усьому світі стандарту. В сукупності зазначені чинники зумовлюють формування активного творчого і професійного пошуку, впровадження новітньої техніки і технологій персоналом станції. Співробітники ініціюють консультації з громадськістю та місцевими громадами з різних питань, у тому числі з питань всихання соснових лісів.
Як приклад: у березні мене разом із іншими фахівцями запросили до складу комісії з обстеження соснових ділянок, де зафіксовано всихання. Мала місце всебічна дискусія, за результатами якої намічено заходи з розв’язання цієї проблеми. Важливо, що комісія намагалася підійти індивідуально до кожної з ділянок, уникнути стереотипних підходів. На частині обстежених територій проектується поступовий перехід від одновікових насаджень чистої сосни до різновікових  із домішкою дуба, берези, клена. Тим паче, що в Боярській ЛДС вже є позитивні приклади такої практики. Такий досвід має стати в нагоді для інших лісових господарств, які потерпають від цієї проблеми.
— За логікою, щоб успішно протистояти негативному явищу, треба добре знати його чинники. В даному випадку причини всихання деревної породи...
— Це комплексна проблема, яка включає кілька чинників. Слід наголосити, що половина всіх лісів країни є рукотворними насадженнями, створеними на староорних землях чи штучно відтвореними на місці зрубів. Як я вже зазначав, такі ліси є більш простими за своєю віковою і породною структурою, а отже, і менш стійкими до негативних природних явищ. Значна частина таких лісів створювалася в повоєнні роки, і зараз вони досягнули того віку, коли з втратою енергії росту стають більш чутливими до ураження шкідниками і хворобами лісу. Стихійне природне явище, невдало чи невчасно проведений господарський захід, низова пожежа можуть стати тим пусковим механізмом, коли насадження розладнується, втрачає стійкість, уражається шкідниками і хворобами й далі гине. Збільшення рекреаційного навантаження на ліси, особливо по-
близу населених пунктів, зрозуміло, не кращим чином позначається на здоров’ї лісу. Вказані чинники багатократно посилюються змінами клімату, зокрема, збільшенням кількості днів з аномально високою температурою, зменшенням кількості опадів. Клімат помірної зони стає дедалі посушливішим, але з різкими коливаннями температури. Відповідно, не тільки науковці, а й пересічні громадяни фіксують збільшення кількості природних стихійних явищ, які зумовлені змінами клімату. Кліматичні зміни виявляються сприятливішими для масового розмноження шкідників лісу, а отже, зростає ймовірність ураження ними насаджень. На думку науковців, додатковим негативним чинником виступає коливання рівня ґрунтових вод. Регулювання гідрологічного рівня Дніпра та інших річок також позначається на життєздатності насаджень.
В останні роки ці негативи накладаються на фінансові негаразди. Адже традиційно лісове господарство отримувало фінансування з держбюджету. Такі заходи, як посадка лісу, догляд його в молодому віці для того, щоб сформувати насадження, є збитковими. Ті господарства, які мають достатньо коштів, покривають їх за рахунок своїх доходів, а інші отримували асигнування із державного бюджету. До початку 90-х років минулого століття співвідношення між бюджетним та самостійним фінансуванням становило 55% до 45%. В останні роки ця пропорція змінилася кардинально — 75% власні кошти і лише 25% — з державного чи місцевих бюджетів. А в бюджеті на 2016 рік кошти на фінансування лісового господарства практично відсутні. Таким чином, господарства в деяких випадках змушені відмовлятися від проведення рубок догляду в молодому віці. А це ж найважливіший етап формування насаджень, особливо створених штучно. Непроведення вчасного догляду призводить до входження насаджень в більш старші віки вже ослабленими і менш стійкими до перерахованих вище негативних чинників.
Водночас я є прихильником орієнтації на природне поновлення лісу. Адже висівання і сходження насіння з тисячі дерев дає можливість природного добору стійкіших і витриваліших особин.
— Чи не робилися прикидки обсягу наявних чи очікуваних втрат від усихання сосни?
— Спеціальні дослідження не проводилися. Можна надати експертну оцінку. Вимушене вирубування насаджень у більш молодшому віці, ніж це передбачається нормативами, наприклад у 60 років, а не в 90, призводить до недоотримання від 15% до 25% запасу деревини. До всього, всохла та уражена шкідниками і хворобами деревина є менш цінною. У цьому випадку господарства недоотримають 50% або більше її вартості. Подібна ситуація виникає, коли насадження досягнули критичного віку існування. Тому мають здійснюватися активні заходи, спрямовані на сприяння природному поновленню лісу, залишення цінних старовікових груп дерев, підростання молодих дерев, що дозволяє, з одного боку, зібрати урожай, а з другого — забезпечити збереження лісової обстановки та перейти до формування складніших за структурою і віком лісів.
На превеликий жаль, простого, швидкого і єдино вірного рішення з приводу всихання сосни немає. Вихід — в об’єднанні зусиль небайдужої та відповідальної частини суспільства з професіоналами. Лише взаєморозуміння, повага і діалог дозволять знайти вірні шляхи для вирішення багатьох проблем, які є в лісовому господарстві держави.

Розмову вів Віктор КОЛОМАК.

Київ.