Коли прах Кобзаря везли для перепоховання з чужини на Батьківщину, цей скорботний маршрут проліг територією нинішньої Сумщини. Тож не випадково область — одна з небагатьох, де міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» проходить уже вдруге. Символічну естафетну булаву Сумщина прийняла від Чернігівщини і передасть її далі.

 

 

За словами голови обласної організації Спілки письменників України Олександра Вертіля, цього разу Шевченківські дні відбуваються «за неймовірної фінансової скрути». Точніше, це навіть не дні, а день: заплановані заходи починаються і закінчуються 20 травня. До Сум приїхали майже 60 письменників з усієї України. Цього разу практично немає зарубіжних представників — лише із Казахстану та Словенії. Гості розділилися на 30 груп і роз’їдуться по навчальних закладах, бібліотеках та інших установах освіти і культури, де донесуть до сучасників вічно живе і досі актуальне Тарасове слово.


Олександр Вертіль — один з організаторів «Шевченківського дня» у Сумах. Можливо, найголовніший. На запитання про те, чому про ці літературні читання не сповіщають афіші і мовчить навіть всюдисущий Інтернет, він відповідає:


— Це свято і досі максимально не висвітлюється. Чому — не можу зрозуміти. Коли приїжджають якісь свистуни, телекамер хоч відбавлять. А тут до Сум прибули далеко не найгірші письменники з усієї держави, лауреати Шевченківської премії, але вони чомусь мало кого цікавлять.


Олександр Васильович каже, що такий «менталітет» притаманний не лише Сумам і не лише цьогорічним читанням. Він бере участь у Шевченківських днях уже вп’яте, побував на них у багатьох регіонах і ніде не відчув, що ця подія стала пріоритетною для місцевої влади чи хоча б для місцевих ЗМІ. Та й центральні засоби масової інформації не балують цей літературно-мистецький форум надмірною увагою. Не розбещений він і матеріально.

У Сумах, наприклад, ні про які гроші з якогось місцевого бюджету цього року не йдеться. Максимум, на що розраховують організатори, — це щоб дозволили на кілька годин безплатно орендувати зал обласної філармонії та націлили директорів шкіл та бібліотек, щоб ті виявили гостинність.


Сумські письменники, видавці та громадські діячі сподівалися скористатися нагодою і до Шевченківських днів реалізувати деякі проекти. Але ні в кого нічого не вийшло. Керівник ветеранської громадської організації Анатолій Близнюк планував видати «Шевченківський словник Сумщини».


— Упорядкував цю книгу ще кілька років тому, але перспектива її друку стає дедалі віддаленішою, — каже Анатолій Михайлович. — Бо позавчора видавці просили 50 тисяч гривень, а сьогодні — вже 70.


«Вибити» нині такі гроші, звісно, нереально, бо знаходиться все більше і більше справ, які вважаються або комусь здаються пріоритетнішими. Сумський видавець Ірина Панасенко мала у планах випустити книжку місцевого письменника Віктора Скакуна «Тарас Шевченко і долі його сучасників». Автор включив туди нариси про 500 сучасників Кобзаря, серед них — розповіді про всіх сумчан, якось причетних до Шевченка. Але рукопис так і залишився рукописом. Сумський журналіст і драматург Людмила Говійна сподівалася здійснити постановку своєї п’єси «З Тарасом крізь морок». Цей твір став переможцем республіканського літературного конкурсу «Коронація слова», але на сумську сцену так і не пробився.


Після Сумщини Шевченківські дні відзначатиме Луганщина, але це буде вже наступного року.

Сумська область.