Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Водночас будь-яка держава визначає певну процедуру реєстрації місця проживання своїх громадян. Україна не є винятком. Насамперед така реєстрація потрібна для належного державного планування та управління територіями, адже від кількості осіб, які проживають на певній території, залежить, наприклад, кількість дитсадків, шкіл, лікарень, для підтримання правопорядку на певній території важливим є визначення кількості правоохоронців. Врешті-решт, від кількості населення, яке можна порахувати завдяки реєстрації місця проживання, залежить, скільки має бути створено виборчих дільниць, побудовано соціально-культурних об’єктів. Безумовно, реєстрація місця проживання безпосередньо пов’язана із забезпеченням належної роботи правоохоронної системи, розшуком злочинців, осіб, які ухиляються від виконання судових рішень, сплати податків.
З 4 квітня цього року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», яким органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям передано право реєстрації місця проживання. Відповідно до цього закону громадяни України, а також іноземці або особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати його. При цьому під час реєстрації на новому місці можна одночасно знятися з реєстрації на старому. Такої змоги раніше не було. Реєстрацію здійснюють виконавчий орган сільської, селищної ради або сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), а у містах: у місцевих центрах надання адміністративних послуг, з травня цього року ці функції виконують спеціальні органи, створені при районних держадміністраціях.
Необхідні документи
— письмова заява;
— документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження);
— квитанція про сплату адміністративного збору;
— документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
— військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Вимагати інші документи заборонено.
Ціна питання
— у разі звернення особи протягом встановленого цим законом строку — 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати (з 1 травня це 12,33 гривні);
— у разі звернення з порушенням строку — 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати (або з 1 травня 36,98 гривні).
Якщо місце проживання реєструється одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання, то адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.
Навіть безпритульні мають право на реєстрацію місця проживання — вони реєструються за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування. Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають зазначені особи.
Не варто плутати колишню прописку, яку використовували за радянських часів, з реєстрацією місця проживання. Прописка давала право на постійне чи тимчасове проживання в помешканні, і процедура «виселення» була складною (лише через суд, і то за певних умов). Реєстрація ж не дає права на проживання, а є лише фіксацією фактичного місця проживання. Наявність реєстрації не створює правових наслідків стосовно нерухомого майна, тобто, наприклад, особа, яка тимчасово винаймає квартиру, не може претендувати на неї як на об’єкт права власності. Власник житла може у будь-який час, якщо це передбачено договором найму (оренди), виселити тимчасово проживаючих мешканців і зняти їх із реєстрації шляхом подання відповідної заяви. Натомість реєстрація проживання таким мешканцям дає змогу, наприклад, отримати комунальні пільги (якщо вони на них мають право) чи оформити субсидії.
Одночасно, для забезпечення належного виконання органами державної влади своїх функцій, встановлено відповідальність за порушення правил реєстрації проживання, зокрема, громадяни несуть адміністративну відповідальність за проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання (ст. 197 КпАП) — від попередження до штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
