Національний банк похвалився здобутками — минулого тижня представив результати реформування фінансового сектору України за 2014—2016 роки.
Досягнення, щиро кажучи, виглядають не надто переконливими. Як читаєш, то на перший погляд, наче йдеться про злет, а якщо придивитися — не завжди збагнеш, де радіти, а де сумувати.
Одним із головних кроків на шляху до стабільної гнучкої фінансової системи НБУ визначає очищення банківського сектору. Здобутки, напевне, у тому, що зі 180 фінустанов на середину 2016-го платоспроможних залишилося 102. Тобто майже вісім десятків їх виведено з ринку. Хочеться порадіти й за те, що 108 справ за 2015—2016 роки передано до правоохоронних органів, але бере сум від того, що жодного з власників неплатоспроможних банків не засуджено. З інших цікавих цифр читача може вразити 73,5 мільярда гривень. Саме таку суму з 81,8 млрд. грн., що підпадали під виплати Фондом гарантування вкладів, роздали за два роки потерпілим від «банкопадів». З одного боку — добре, а з іншого — вкладники втратили колосальні гроші: 59 мільярдів гривень недорахувалися громадяни і 52 млрд. —суб’єкти господарювання, зокрема промислові підприємства. Тож, виходить, немало людей та виробництв банківська система просто обібрала.
Тепер така цифра: за травень дві третини фінустанов вийшли у плюси з показником 3,4 мільярда гривень і лише третина показала збитки — 1,3 млрд. грн. Варто порадіти за банківську систему, що зміцнює своє становище у економічно важкий період. Але виходить, і за рахунок того, що купа людей втратила свої депозити. Тепер можна почути немало щемливих історій, як, приміром, молода сім’я назбирала на банківському рахунку 20 тисяч доларів. А в результаті — родину фактично ошукали. Бо коли клали гроші, ця сума підпадала під виплати Фондом гарантування вкладів (у межах 200 тис. грн.). Але через інфляцію американська валюта «дорожчала» до 25 грн. за долар і більше.
Тоді сума на рахунку молодої сім’ї у гривневому еквіваленті вже перевищувала гарантовану фондом. І ось банк «несподівано» визнається неплатоспроможним. Людям виплачують 200 тисяч гривень, а решта грошей «зависає» без особливих перспектив. «Обібрали вкладників, а тепер прибутки рахують», — саркастично коментує в Інтернеті цифри банківських здобутків якийсь громадянин.
До списку досягнень фінустанов віднесено оптимізацію регіональних управлінь НБУ. За два роки кількість працівників по системі з 11800 зменшено до 5310.
Минулого тижня з’явилася ще одна новина, яку окремі експерти трактують як добру. В Україні за п’ять місяців на 5,1%, порівняно з січнем-травнем минулого року, впало виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Нині обсяг не перевищує ста тисяч тонн на місяць. Причому кількість напродукованих буханців зменшується й надалі. Позитив вбачають у тому, що частка хліба переважає у раціоні бідніших верств населення. Мовляв, досвід інших країн свідчить, як тільки починає зростати достаток громадян, падає споживання, а з ним і виробництво паляниць. Буцімто, купівельна спроможність зростає, люди більше їдять м’яса... Але така тенденція швидше пояснюється не різким збагаченням середньостатистичних українців, а дещо іншими чинниками. У регіонах люди дедалі більше хліба печуть самі. Ще одна з причин — скорочення населення.
Наш достаток, можливо, і підвищувався, але йому не дають зростати захмарні тарифи. Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, нещодавно повідомила про здорожчання централізованого постачання холодної води та водовідведення для низки водоканалів країни. Зростання на 5—50% залежно від регіону. Причина, як пояснюють, подорожчання електроенергії. До речі, нещодавно вже збільшували тарифи на газ і гарячу воду. За логікою, «сировиною» для гарячої є вода холодна. То що тепер: очікувати підвищення тарифів на гарячу воду знову?!
У продовження теми ЖКГ хочеться розповісти про реальні справи у цій сфері з платежами та про блакитно-паливний нонсенс, з яким зіткнулася країна. Держстат повідомив, що у травні громадяни віддали за житлово-комунальні послуги 4 мільярди гривен. Здавалося, справді можна порадіти за зростаючий достаток співвітчизників, бо нарахування становили лише 3,3 млрд. (це не так багато, бо зараз платіжки приходять без тепла, для порівняння — у січні було 10 мільярдів). Отже, люди справно платять.
Насправді, на кінець травня заборгованість населення за попередні періоди за централізоване опалення та гаряче водопостачання сягнуло 5,5 млрд. грн., за утримання будинків — 2,4 млрд., за холодне водопостачання та водовідведення — 1,7 млрд...
А тепер — увага! Нараховані впродовж січня-травня бюджетні кошти — субсидії для відшкодування витрат на оплату ЖКГ організаціям, що надають домогосподарствам послуги газопостачання — перевищували вартість фактично спожитого газу аж на 11,4 млрд. грн. Виявляється, у нас в країні може бути й таке. Як знають споживачі, за блакитне паливо субсидію нараховують населенню, але реально гроші йдуть газопостачальним компаніям. І ось у січні-травні сталася переплата такої астрономічної суми бюджетних коштів. У цьому випадку стає очевидним, про кого дбає держава: про добробут громадян чи про прибутки приватних газопостачальних компаній, яким гроші нарахували навіть за ненадані послуги.
Хочеться, щоб ця абсурдна ситуація не залишилася поза увагою уряду!
