На Львівщині у системі профтехосвіти працюють понад 5,5 тисячі педагогів. Про модернізацію цієї освітньої ланки, її потреби та виклики «Голосу України» розповів очільник львівського обласного осередку Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти Олег Саврук (на знімку).

 

 

— Олеже Костянтиновичу, що змінилося у системі професійно-технічної освіти за останні декілька років?


— На Львівщині сьогодні більш як 5,5 тисячі педагогів навчають у професійно-технічних закладах понад 27 тисяч учнів (із них — сім сотень сиріт та понад сотня — учні із особливими освітніми потребами). Наші педагогічні колективи готують переможців та призерів усіх Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів ПТНЗ та забезпечують кваліфікованими робітниками ринок праці Західної України.


У червні в сесійній залі Верховної Ради відбулися парламентські слухання на тему «Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення». Це була унікальна можливість поспілкуватися з колегами із Дніпра, Харкова, Тернопільщини, Хмельниччини... Всі сьогодні розуміють: професійно-технічна освіта інтегрована в економіку, і робітники зараз потрібні, як ніколи. Запевняю, що педагогічні працівники профтехосвіти Львівщини одностайно підтримують ідеї реформування системи підготовки фахівців. Однак певні кроки влади, зроблені у цьому напрямку, — неконструктивні, а інколи й руйнівні.


На мою думку, деструктивні процеси розпочалися майже два роки тому, коли у владних колах почали обговорювати питання вилучення загальноосвітньої підготовки з системи ПТО, припинення виплат надбавок за престижність, класне керівництво, перевірку зошитів. На щастя, активні протестні дії освітян, їх профспілкових та громадських організацій завадили прийняттю незаконних рішень. Також уже не один рік триває обговорення проектів нових законів України «Про освіту» та «Про професійну освіту», і були сподівання, що ці закони сприятимуть реформуванню галузі. Й справді, 23 листопада 2015 року Комітет з питань науки і освіти підтримав і запропонував Верховній Раді України розглянути в першому читанні і прийняти за основу проект закону «Про професійну освіту». Та коли наприкінці грудня 2015 року був проголосований бюджет на наступний рік, де статтею 27 із 1 січня передбачено передачу видатків на підготовку робітничих кадрів у ПТО на фінансування з місцевих бюджетів, це стало несподіванкою не лише для нас, освітян, а й для міських голів. Адже вони планували, що кошти, отримані від децентралізації, спрямують на ремонт доріг, оновлення сфери ЖКГ...


— Як це вплинуло на управління закладами профтехосвіти?


— Одразу виникло чимало колізій. Наприклад, відповідно до цьогорічного бюджету, училища міст обласного значення (на Львівщині це, наприклад, Стрий, Дрогобич, Червоноград, Новий Розділ) фінансуються ними ж, сільські училища і всі інші — областю, а розташовані в обласному центрі — з бюджету Львова. Керівництво схопилося за голову! Адже також скасували й державне замовлення. Закон гласить, що тепер буде не державне, а регіональне замовлення. Міські та обласні центри повинні робити заявки, відповідно до потреб ринку праці, і тоді вже ми — готувати робітників. Але, на жаль, на сьогодні не існує чіткої методики визначення кількості та спрямованості кадрів. Шість років тому Міністерство економіки мало намір здійснити таке дослідження, однак вони підняли руки і сказали: «Ми не можемо!»


— Чи були у роботі випадки, коли ви особисто стикалися із негативними наслідками реформ?


— Окрім того, що я очолюю Всеукраїнську асоціацію працівників професійно-технічної освіти у Львівській області, також обіймаю посаду директора Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівництва. Нещодавно до мене зверталися абітурієнти із Рівненщини, висловили бажання навчатися у нас на машиністів автомобільних кранів. Однак я, зважаючи на зміни, не знаю, чи міська влада дасть дозвіл готувати своїм коштом кадри для іншої області. Теж днями спілкувався із керівником одного підприємства, і він каже: «Ми задихаємося! Немає кадрів!» І просить про електрозварювальників, монтажників сантехнічного обладнання, слюсарів-вентиляційників. До речі, спеціалістів останнього профілю не готує жоден навчальний заклад у Львівській області! А такі фахівці надзвичайно затребувані на ринку праці. 


— Як, на вашу думку, можна змінити ситуацію на краще?


— Професійно-технічна освіта опирається на три кити: матеріально-технічне і методичне забезпечення та кадри. Наші студенти  навчаються за радянськими підручниками, виданими наприкінці 60-х років минулого століття!

Часто вони навіть не перекладені на українську мову. Учні читають про сталеві й чавунні труби, коли ми давно уже послуговуємося поліпропіленом. 


Також професійно-технічні училища потребують майстрів виробничого навчання. Формуються групи на наступний рік, а вести їх нікому. Це зумовлено тим, що випускники, наприклад, політехніки дуже добре знають теорію, а нам тут потрібен ще й практичний підхід. Ми зацікавлені в особливих кадрах — аби були не лише фахівці, а водночас і педагоги, які розуміють специфіку професійно-технічної освіти. І, звісно, болюче питання — зарплата.

Сума у дві тисячі гривень не влаштовує молодих спеціалістів. 


За робітничими професіями — майбутнє! Їх потрібно популяризувати! А владі варто змінити ставленнядо профтехосвіти.

Львів. 


Фото надано автором.