Непопулістський... популізм
чи докори сумління?
Світовий банк скаржиться
МВФ: черговий транш відкладено
Мабуть, збільшивши постановою уряду №493 наприкінці липня цього року посадові оклади: президента — до 28 тисяч гривень, прем’єр-міністра — до 20 тисяч, першого віце-прем’єра — 18 тисяч, віце-прем’єра — 17 тисяч, міністра — 16 тисяч, першого заступника міністра — 15 тисяч і заступника міністра — 14 тисяч гривень, наші керманичі втратили сон і спочинок, інакше чим пояснити невиправдано термінове проведення засідання Кабміну минулого тижня у незвичний час, а саме — в понеділок.
Якими ж, напевно, переконливими для українського загалу мали б стати слова, що уряд, мовляв, працює над реформою системи оцінки праці та пенсійної системи. А це дозволить забезпечити достойну заробітну плату для українських громадян та збільшення пенсій. Але не стали. Через те, що державні мужі, на словах проголошуючи й декларуючи турботу про кожного співгромадянина, на ділі тут же забувають, що обіцяли.
Утім, процитуємо: «Наші два найважливіші завдання сьогодні — питання оцінки праці... Робота і оплата праці українських громадян є недооцінена... наше завдання ... реформувати систему оплати праці, щоби кожен український громадянин отримував достойну заробітну плату, з одного боку, і з іншого... на майбутнє, захист пенсійної системи», — заявив Володимир Гройсман. — «У нас є думки з цього приводу, ми над цим питанням працюємо, ми зараз зважуємо всі можливості економіки, що ми можемо запропонувати українським громадянам, і обов’язково це запропонуємо».
За словами Прем’єр-міністра, уряд запропонує такі «не популістичні, а дуже конкретні кроки» в найкоротші терміни, що будуть відповідати можливостям бюджету та економічної ситуації у країні. Однак на тлі сьогоднішнього стану економіки, вірніше, її падіння можна сміливо стверджувати, що поки на конкретні кроки годі й розраховувати. До речі, за останніми відомостями, Міжнародне рейтингове агентство Fіtch Ratіngs погіршило свої прогнози щодо зростання економіки України за підсумками 2016 року, знизивши їх до 1% проти раніше наданого показника в 2%.
А от прем’єр-міністр каже, що сьогодні спостерігаються позитивні сигнали від розвитку національної економіки, але зростання є недостатнім. Швидше за все, переконують експерти, розмови про подолання бідності має не економічне, а політичне підґрунтя. Попереду гаряча пора — осінь, а гаряча вона через те, що на носі опалювальний сезон, і співгромадяни отримають платіжки за комуналку з новими цінами. Он воно — звідки ноги ростуть... А ви кажете — турбота.
Тим часом купівельна спроможність співгромадян, незважаючи на переконання урядовців, продовжує падати. За даними ООН, в Україні абсолютна більшість населення — понад 80% — уже давно і глибоко перебуває за межею бідності. А згідно зі стандартами поважної міжнародної організації, такими, що перебувають за межею бідності, вважаються люди, які на день витрачають до $5 — близько 125 гривень за офіційним курсом Нацбанку України. Що тоді казати про співгромадян, прожитковий мінімум яких, за підрахунками експертів, трохи більше 33 гривень на день ($1,3).
Порівняймо: населення бідних країн Африки в середньому щодня витрачає $1,25. І додамо, що для того, аби хоч сяк-так балансувати на межі бідності, мінімальна зарплата українців мала би становити, за стандартами ООН, як мінімум 3750 грн. Те саме стосується і мінімальної пенсії. Нагадаємо, що і Світовий банк підвищив поріг бідності, який раніше становив 1,25 долара, до 1,9 долара США на день.
А раз вже мова зайшла про Світовий банк, то не далі, як минулого тижня, там поскаржилися на нездатність України освоювати гроші, що надають кредитори. Немає, мовляв, гнучкості у прийнятті рішень владою, а народні депутати переконані, що зміни не вплинуть на їхні бізнес-інтереси.
«На донорських зустрічах ми бачимо, що з подібними проблемами стикається Європейський банк реконструкції та розвитку і Європейський інвестиційний банк. Досвід аналогічних проектів в інших країнах показує, що їх можна реалізувати і в Україні. Але практика переконує у зворотному. Проблеми пов’язані з українською бюрократичною системою. Вона дуже зарегульована... Внесення будь-яких змін — тривалий і трудомісткий процес», — заявила старший менеджер портфеля проектів Світового банку в Україні Клавдія Максименко. І зазначила, що Світовий банк вкладає власні гроші в розробку проектів для України і не вимагає їх повернення.
«Іноді складається враження, що проекти банку потрібні саме нам, а не Україні. Ми на цих проектах фактично не заробляємо. Якщо проект нереалізований, то це швидше збиток для нас. Бо в його підготовку і розробку ми вкладаємо власні гроші, які Україна не повинна нам повертати. Ці кошти не входять у вартість позики», — розповіла К. Максименко.
А коли вже торкнулися коштів, то не можемо оминути увагою те, що вже рік, як Україна сидить на голодному пайку і не отримує кредитів від МВФ. Добре це чи погано, в усякому разі на добробуті переважної більшості українців це жодним чином не позначилося. «Існує ще декілька невирішених технічних питань у рамках взятих Україною зобов’язань. Їх необхідно вирішити, оскільки ми не можемо мати наполовину виконаної програми і сподіватися, що вона працюватиме», — заявила директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард.
Фонд не включив до порядку денного своїх останніх перед канікулами засідань питання по траншу для України. Значить, обіцяний міністром фінансів України Олександром Данилюком літній транш перекочує на пізніший термін. Тож гроші будуть пізніше і не в тих об’ємах, які очікувалися, кажуть економічні експерти, наголошуючи, що простим українцям не буде жодної шкоди, якщо інвестиції припиняться зовсім, через те, що ефект від кредитів відчувають лише особи, наближені до державної влади.
Залишається розраховувати на свої сили і, за словами нашого прем’єра, «швидко рухатися до більш глибокого зростання»!
Підсумовував Віктор БОНДАР.
