Серпень 1991-го мовою архівних документів
24 серпня 1991 року стало рубіжним днем для нашої держави, для кожного українця. Торжеством історичної справедливості назвала Акт проголошення незалежності України одна з провідних на той час українських політичних сил.
Цього дня вирішилось головне питання, яке століттями виборював волелюбний український народ, — Українській Державі бути! Щоправда, цьому передувала ціла низка подій, які й привели до розпаду Радянського Союзу та створення на його просторі незалежних держав.
Про бурхливі 80-ті роки ХХ століття, сповнені духом демократизму, свідчать історичні документи, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України. В них — і розвиток руху, опозиційного до радянської влади та правлячої Комуністичної партії; і спроби відповідних органів придушити цей рух, знайти нові підходи для утримання свого авторитету в суспільстві тощо.
Ідеї державності наполегливо й послідовно пропагувала низка громадсько-політичних об’єднань демократичного спрямування. Серед них — Українська Гельсінкська спілка, Народний Рух України, Українська республіканська партія, Демократична партія України. Передані ними, свого часу, на зберігання до архіву документи висвітлюють процес здобуття Україною незалежності та початковий період розбудови нашої держави. Ці документи не потребують детальних коментарів, адже вони дозволяють відчути атмосферу патріотичного піднесення, яка панувала в українському суспільстві в серпні 1991 року в зв’язку з проголошенням незалежності України.
Нижче подаються витяги з документів Національного архівного фонду, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України. Вони відтворюють хроніку подій серпня 1991 року, які знаменували принципово нову віху в історії українського народу (мова та стилістика збережені).
Звернення Президії Національної Ради Демократичної партії України до Президії Верховної Ради України.
19 серпня 1991 р.
Президія Національної Ради Демократичної партії України оцінює усунення від влади Президента СРСР М. Горбачова і утворення самозваного державного комітету надзвичайного стану як антиконституційний акт і державний переворот.
Закликаємо Верховну Раду України рішуче відмежуватися від заколотників і вжити всіх заходів для захисту державного суверенітету України. Цинічна узурпація центральної влади в СРСР групою авантюристів дає підстави законно обраній Верховній Раді України денонсувати союзний договір 1922 року і проголосити повну державну незалежність України.
Україна як член ООН повинна звернутися до співтовариства держав за дипломатичною і політичною підтримкою.
Вважаємо за необхідне, щоб Верховна Рада України оголосила нечинними на території України будь-які акти комітету з надзвичайного стану і встановила кримінальну відповідальність посадових осіб за виконання ними розпоряджень самозваного комітету путчистів.
Витяг із інформаційного повідомлення Центрального комітету Компартії України про оперативну обстановку в республіці. 20 серпня 1991 р.
Главным событием дня явилось переданное по радио и телевидению заявление Советского руководства о введении в стране чрезвычайного положения, создании Государственного комитета по чрезвычайным положениям, принятии им на себя всей полноты государственной власти.
По сообщению Крымского рескома, Киевского горкома и обкомов партии в трудовых коллективах это событие в целом воспринято положительно. Высказывается надежда, что ГКЧП сумеет навести порядок в стране, приостановит сползание ее к хаосу. Выражаются пожелания быстрых и решительных действий Комитета.
Вместе с тем люди проявляют опасение, что происшедшее может привести к диктатуре в крайних формах. Задаются вопросы о судьбе Горбачева, где он находиться, добровольно ли отказался от поста Президента?
В течении дня ответственные работники обкомов, горкомов и райкомов партии побывали на многих предприятиях и в хозяйствах. Министерства и ведомства республики поддерживали с трудовыми коллективами постоянную телефонную связь. Повсеместно общественно-политическая обстановка оставалась спокойной, отмечался обычный рабочий режим.
На местах принимаются меры по соблюдению правопорядка и пресечению провокационных действий. В этих целях, а также для оперативного решения всех возникающих вопросов в республиканских органах управления, обкомах, горкомах, райкомах партии и на предприятиях организовано круглосуточное дежурство.
В партийных комитетах определенное непонимание вызвала пресс-конференция членов ГКЧП, расплывчатость ответов на ряд вопросов. Членов КПСС интересует отношение к происходящему ЦК КПСС и его Политбюро, политическая линия партии.
Также неоднозначно воспринято выступление по украинскому радио и телевидению Председателя Верховного Совета УССР тов. Кравчука Л. М. Особенно те положения, которые противоречат Указу ГКЧП о соподчиненности союзных и республиканских законов и т. д.
Вчера, 19 августа, в ряде областных центров: Луцке, Ивано-Франковске, Житомире, Харькове, Киеве под видом встреч народных депутатов разных уровней с избирателями состоялись митинги протеста против введения чрезвычайного положения и ГКЧП. В выступлениях обвинялись коммунисты в совершении государственного переворота, антиконституционных действиях, установлении диктатуры, свержении демократии и т. п. На митингах присутствовало от 200 до 500 человек. В Николаеве и Полтаве обнаружены листовки УРП, в которых содержаться призывы к гражданскому неповиновению, бойкотированию указов ГКЧП.
В этой связи обкомы партии высказывают пожелание четких инструкций и ориентировок по линии правоохранительных органов, их решительных действий в соответствии с правовой основой о чрезвычайном положении. [...]
Листівка «Торжество історичної справедливості» із зверненням Президії Національної Ради Демократичної партії України до українського народу. 25 серпня 1991 р.
Народе України!
Твоя багатовікова боротьба за свободу завершилась перемогою! Україну проголошено незалежною державою. Історична справедливість прийшла і до нас!
Спроба великодержавно-комуністичного перевороту провалилася. В СРСР перемогла демократична революція. Імперія розпалася. КПРС зазнала повного краху. В Європі народилися нові самостійні держави. Серед них — і твоя, народе України! Держава демократична і миролюбна! Держава українців і росіян, білорусів і поляків, євреїв і кримських татар, угорців і румунів, болгар, греків, гагаузів — держава всіх національностей нашої Батьківщини!
З перемогою, український народе!
З перемогою, народе України!
Згуртуймося в утвердженні української держави, в побудові нової України — незалежної, демократичної і заможної!
Щастя вільній людині вільної України!
Витяг із повідомлення Львівської обласної організації Української республіканської партії. 25 серпня 1991 р.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР, на надзвичайній сесії прийняла історичне рішення про створення незалежної держави Україна. Прийняття довгоочікуваного для нас рішення стало можливим внаслідок невдалого комуністичного-державного перевороту, який мав місце 19 серпня.
Після тривалих дебатів Акт про державну незалежність України був прийнятий 345 голосами, себто конституційною більшістю. Разом з Актом про незалежність було прийнято ряд документів, що забезпечують її утвердження — про створення міністерства оборони України і національних збройних сил, про підпорядкування всесоюзних підприємств Україні.
На цій же сесії були прийняті перші рішення про декомунізацію України — департизація армії, КДБ, судочинства, державних установ та закладів культури. Відкритою, однак, залишається справа заборони діяльності комуністичної партії на території України.
Підняття синьо-жовтого прапора над парламентом України повинно відбутись 3-го вересня, коли знову збереться сесія Верховної Ради УРСР. [...]
Заява Народного Руху України. 27 серпня 1991 р.
Историческим актом Верховного Совета Украины наша Родина провозглашена независимым государством.
Сделан гигантский шаг исторической значимости для достижения цели деятельности Народного Движения Украины (Рух) — построение независимой демократической Украинской державы.
Второй раз в этом столетии сделана попытка возрождения государственности, попытка стать хозяином в своем доме на своей земле. Инициирующим импульсом для обеих попыток стал кризис Российской империи, который обуславливал революционные изменения в структуре власти. Новые правители России низвергали тиранию, декларируя демократические принципы, проповедуя идеал свободы. В 1919 году эти надежды были раздавлены большевистской армадой, которая пришла в Украину из России, выполняя волю московского правительства, взявшего на себя мессианские функции «освобождения» соседних государств от их самостоятельности, превращая их в безликие колонии.
Так на место тирании российских царей пришла тирания московских генсеков — невероятно страшная и изощренно жестокая.
Сегодня власть в России перешла к демократам во главе с Президентом. Вторая попытка украинского возрождения снова, как и семьдесят два года назад, вызывает неприятие у некоторых новых демократов России — победителей красных путчистов. Снова претензии на мессианство, снова комплекс «старшего брата», имперские посягательства на своих соседей.
Мы встревожены заявлениями о пересмотре границ, стремлением расчленить нашу Родину — Украину. Надеемся, что опыт предшествующих хозяев России остановит посягательства сегодняшних руководителей РСФСР.
Надеемся, что подпись Бориса Ельцина под межгосударственным Договором между РСФСР и Украиной от 20 ноября 1990 года, статья 6 которого утверждает, что Высокие Договаривающиеся Стороны признают и уважают территориальную целостность друг друга в существующих сейчас границах, свидетельствует о позиции Президента и Парламента России, а не продиктована тактической конъюнктурой продвижения к имперскому престолу. Никогда российский народ не будет иметь свободы и покоя, если он будет стремиться к порабощению других.
Призываем руководителей соседних государств руководствоваться Хельсинским Заключительным Актом, который является надёжным фундаментом добрососедства и мирного развития. Нерушимость границ, взаимовыгодное сотрудничество, открытость и искренность в общении позволят нам войти достойными членами в новый европейский дом, в мировое сообщество.
Ольга БАЖАН, директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України.
24 серпня 1991 року. Позачергова сесія Верховної Ради УРСР, на якій було прийнято Акт про Незалежність України. Володимир Яворівський, Дмитро Павличко, Валерій Івасюк.
Фото Олександра КЛИМЕНКА
