Як правильно визначати національність — по батькові чи матері? Чи встановлює законодавство України порядок визначення національності або її зміни?


Перед тим, як вести мову про національність, треба визначити, що означає термін «національність». Різноманітні словники національність визначають як приналежність особи до певної нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо. Приналежність особи до нації в сенсі етнічної групи означає приналежність до групи людей, які поділяють спільну етнічну самосвідомість, мову, культуру, походження, історію, релігію і т. п.


Національність визначається не кордонами держави або громадянством (відношенням людини до певної держави). У цьому сенсі варто згадати, що є національні групи людей, які не об’єднані територіями певних держав, наприклад, шотландці, валлійці, баски, роми, курди, таміли, ескімоси. На відміну від національності громадянство визначається на основі права, яке забезпечує певній людині захист конкретної держави, визначає права і обов’язки цієї людини щодо конкретної держави, відповідно — держави щодо особи.


На жаль, наше законодавство не має чітких критеріїв визначення національності. Спробу стандартизувати підхід у визначенні національності зробили народні депутати України минулого скликання, створивши проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо внесення інформації про національність)». За ним пропонувалося визначення національності дитини віддати батькам (за їх спільною згодою), а спір батьків щодо національності дитини мають вирішувати орган опіки та піклування або суд. Проте цей законопроект свого часу не було прийнято, і сьогодні в планах законодавчого органу держави прийняття такого акту нема.


Водночас хочу нагадати, що ст. 11 Закону «Про національні меншини в Україні» дає право громадянам України вільно обирати та відновлювати національність. Це означає, що будь-який громадянин у будь-який час може через суд довести свою національну ідентичність, змінивши національність, яку в дитинстві за нього обрали. Критеріями, які служать для визначення національної приналежності, можуть бути і родовід батьків людини, і місце народження, проживання чи її роботи, тобто місце становлення людини як особистості, формування її життєвих цінностей (освіта, релігія, територіальні або національні традиції, виховання, вплив певної національної групи людей (оточення) тощо).


Відповідно до ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Тому судова практика свідчить, що особи, які бажають змінити свою національність, мають довести визнання і повагу до традицій, культури, мови, релігії певної національності, бажання зберегти своє кровне коріння, виявляти почуття національного самоусвідомлення та спільності з людьми конкретної національності.


І наостанок стосовно визначення національності за національністю батька чи матері. У нашому законодавстві нема такого критерію. Проте в інших країнах він є головним, наприклад, в Ізраїлі національність визначається саме за національністю матері, адже лише вона стовідсотково є кровним родичем дитини (іноді сама мати може навіть і не знати, хто є реальним батьком дитини). У деяких країнах (наприклад, у Росії) національність визначається за національністю батька.