Уряд ініціює підвищення з 1 січня 2017 року мінімальної зарплати до 3200 грн. Такий крок можна назвати заявою місяця. Вперше за роки незалежності розмір мінімальної зарплати зрівняється з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, повідомляє Департамент інформації та комунікацій з громадськістю секретаріату КМУ.
Приміром, у вересні 2015 року після чергового підвищення соцстандартів мінімальна зарплата становила лише 47,3% прожиткового мінімуму, у травні 2016-го — 47,7%. Якщо у січні 2014-го співвідношення мінімальної та середньої заробітних плат було 38,5%, то у травні 2016-го — 29,1% (за рекомендаціями Міжнародної організації праці таке співвідношення має становити не менш як 50%, в країнах ЄС — 60%). Мляве зростання соціальних стандартів виштовхувало все більше працюючих українців за межу бідності, звужувало споживчі можливості населення. Тому уряд запропонував Верховній Раді розглянути три новації. По-перше, одразу вдвічі підвищити мінімальну зарплату. По-друге, встановити тарифний розряд єдиної тарифної сітки у розмірі 1600 грн. По-третє, скасувати прив’язку розрахунку посадових окладів до мінімальної зарплати. Таким чином, прибирається ситуація встановлення невиправдано високих зарплат для деяких груп держслужбовців, відновлюється соціальна справедливість.
Як порадував Прем’єр-міністр Володимир Гройсман: «Ми забезпечимо в країні двократне збільшення мінімальної заробітної плати. Це означає єдине, що з 1 січня жоден громадянин країни не буде отримувати менше, ніж 3200 грн. Ця ініціатива попередньо обговорена з Президентом України, представниками фракцій коаліції парламенту, в уряді, і було знайдене спільне рішення, яке дає можливість зробити перші кроки з наведення порядку і оцінки праці українських громадян».
Праця українців справді недооцінена. Спробуємо розібратися, що такий крок змінить. Слід сказати, що це плюс для громади. Хоча з боку опонентів урядової ініціативи і лунають думки, буцімто, це нічого не дасть. Мовляв, переведуть роботодавці усіх людей на півставки, щоб не платити більше податків.
З таким застереженням не можна не погодитися. Роботодавці, справді, народ вигадливий. Якщо не буде грошей на зарплату, когось із бюджетників, напевне, скоротять, когось переведуть на півставки. Але щоб усіх кілька мільйонів людей — навряд чи. Та навіть і за таких розкладів працівники у виграші. Адже зараз ціла ставка дорівнює 1450 гривням. А з нового року півставки буде 1600 грн. Отже, робітник трудитиметься вдвічі менше і все одно отримуватиме більше, ніж зараз. Але тут можна знайти плюси не тільки для громадян, а й для економіки у цілому. Бо є у нас значна частка працівників, які офіційно одержують мінімальну зарплату, а решту готівки — у конверті, щоб не платити податки. А тепер доведеться більшу частину заробленого витягати із тіні.
Така бухгалтерська арифметика: якщо брати нинішню мінімальну зарплату у 1450 гривень, то робітник платить з неї 18% податку на доходи фізичних осіб (261 грн.) плюс 1,5% військового збору (21,75 грн.). На руки одержує 1167,25 грн. Іронія в тому, що важко знайти людину, яка справді впродовж місяця працюватиме за такі «величезні» гроші, заробляючи по менш як 60 гривень за робочий день. Якщо ж «мінімалка» дорівнюватиме 3200 грн., то після відрахувань 576 грн. ПДФО і 48 грн. військового збору чистими залишиться 2576 грн. Принаймні за такі гроші у нас вже можна жити. Разом з підвищенням мінімальної зарплати зростатимуть і надходження до Пенсійного фонду: 22 % єдиного соціального внеску з 3200 грн. — це 704 грн. Саме стільки до ПФУ доведеться платити роботодавцю. Тоді як зараз мінімальний соціальний внесок дорівнює 319 грн.
Ще один плюс від збільшення зарплат — активізується споживчий попит. Люди з підвищеною «мінімалкою» не купуватимуть іноземні автівки або відпочинок за кордоном, а витратять ці гроші на необхідні речі у найближчому магазині чи на базарі. Тож проглядається перспектива активізації торгівлі та виробництва.
Слідом за підвищенням зарплати варто очікувати й збільшення мінімальних пенсій. Звісно, зростання відрахувань до ПФУ, ці навіть 704 грн. з нової мінімальної зарплати, дефіциту Фонду не перекриють. Але у будь-якому разі пенсію треба підвищувати. Бо коли й надалі тримати людей похилого віку на напівголодному пайку — це не просто негуманно з боку владних чиновників, а ще й політично невигідно.
Тим часом обіцяне реформування системи оплати викликало чимало запитань. Найбільш поширені: «Чи зменшиться кількість отримувачів субсидії на оплату комунальних послуг після дворазового підвищення мінімальної зарплати»? Віце-прем’єр-міністр Павло Розенко стверджує, що не зменшиться: «Для розрахунку розміру субсидій у цьому опалювальному сезоні враховуються доходи за минулий 2015 рік. Тому <...> для людей, які отримують субсидії, це буде позитивний момент, у них просто з’являться додаткові кошти. Корекція розміру субсидій з урахуванням підвищення заробітних плат проводитиметься вже в наступному опалювальному сезоні.
Очевидно, що вже з наступного опалювального сезону люди отримуватимуть трошки менші субсидії, але їх достаток зростатиме. Ми потроху балансуватимемо цю модель за рахунок збільшення доходів громадян. У наступному році не передбачається збільшення ціни ні на газ, ні на житлово-комунальні послуги», — роз’яснив він.
До речі, підвищення мінімальної зарплати з 2017 року удвічі стосуватиметься чотирьох мільйонів українців, які зараз отримують зарплату менш як 1,5 тис. гривень. Але, обіцяють в Кабміні, бюджет на наступний рік буде збалансований, тому вмикати друкарський верстат, аби виконати зобов’язання, які випливають з підвищення, ніхто не буде.
А ось місія Міжнародного валютного фонду перенесла свій візит з жовтня на листопад. Зрозуміло, у США вибори президента, і від їх результату залежатимуть і перспективи подальшого кредитування. Але, думається, є у МВФ й інші аргументи відтермінування перемовин, які не афішуються. Звісно, позичкодавцям не подобається нещодавнє продовження Верховною Радою мораторію на купівлю-продаж сільгоспугідь. А ще найбільші наші кредитори не у захваті після ознайомлення з деклараціями про доходи вітчизняних високопосадовців. Там нарешті зрозуміли, що Україна далеко не бідна. Бо у окремих чиновників такі статки, що вони й самі можуть виділити МВФ грошову допомогу. Не зупинятимемося на персоналіях, але посадовці у нас не довіряють банкам, адже значні кошти тримають вдома готівкою, а не зберігають на депозитах. Не вірять у стійкість гривні — чимало з них віддає перевагу євро чи американському долару.
Підсумовувала Галина КВІТКА.
Дохід ніяк не наздожене прийнятний рівень життя
Згідно з Моніторингом Інституту соціології НАН України, прожитковий мінімум, на думку українських громадян, нині має становити 4336 грн., що майже втричі перевищує наявний показник. Крім того, респонденти впевнені: потрібно, щоб мінімальна сума у розрахунку на одну особу в сім’ї, яка б забезпечувала нормальне існування їхньої родини, дорівнювала 6903 грн. Хоча нині дохід пересічного мешканця країни (враховувалися зарплати, пенсії, стипендії) сягає 2421 грн.
До речі, подібне дослідження проводилося наприкінці літа 2013-го, ще до початку соціально-економічних змін. Тоді прожитковий мінімум, на думку громадян, мав становити 3121 грн., а середній дохід був 1713 гривень.
Цікавий факт: як і три роки тому, абсолютна більшість опитаних (78-80%), оцінюючи матеріальне становище власної сім’ї, заявляє, що їм вистачає лише на прожиття, передусім на продукти харчування.
Олександр ШУЛЬГА, кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник відділу Теорії та історії соціології Інституту соціології НАН України.
