Так зветься нова книжка, вже 24-та за ліком, добре знаного у Подільському краї та за його межами письменника заслуженого журналіста України Володимира Шевченка. Він понад 20 літ працював власним кореспондентом Національного інформаційного агентства «Укрінформ» у Хмельницькій області.


В новому виданні автор досліджує спробу збройного повстання на початку 1930-х років проти сталінської колективізації на теренах теперішнього Дунаєвецького району Хмельниччини. Повстання ще в самому зародку було придушене силами Кам’янець-Подільського прикордонного загону ДПУ. Дев’ятьох найактивніших його учасників розстріляли. Ще понад двісті чоловік, у числі яких чимало лише просто запідозрених, отримали різні строки у сибірських концтаборах чи були відправлені на заслання. Більшість із них додому так і не повернулись, їхня доля залишилася невідомою.


Усі ці події довго перебували під грифом суворої секретності. Нині ж драматичні документи тих часів передані Службою безпеки України Державному архіву, всіх постраждалих реабілітовано. Терпляче вивчаючи архіви, Володимир Шевченко відтворив ті трагічні події художнім словом на сторінках своєї книжки.


Серед населених пунктів Дунаєвеччини, причетних до того повстання, було і село Ганнівка, де народився і виростав автор. Тож закономірно, що презентацію видання влаштували саме тут. У цьому заході брали участь, окрім авторових земляків, знані науковці та письменники Леонід Місінкевич, Віталій Мацько, Василь Горбатюк, Йосип Осецький та інші.


Надзвичайно хвилюючий момент презентації — коли автор вручив свою книжку на спомин близьким і далеким родичам десяти безпідставно репресованих повстанців, колишніх жителів подільської Ганнівки.


Ось що сказав про книгу доктор історичних наук професор Віктор Прокопчук: «У документальній повісті «Чи всі трави хиляться за водою?» письменник виступив як талановитий дослідник. Він не повторив помилок попередників, котрі торкнулися цієї ж теми і пішли за слідчими НКВС, за сфабрикованими ними сюжетами, необхідними, аби засудити побільше невинних людей. Володимир Станіславович знайшов і проаналізував різні джерела, очистив цю сторінку історії від надуманого й майстерно вималював справжнє полотно драматичного життя обездоленого села напередодні Голодомору. Його книга — своєрідний акт моральної реабілітації невинно убієнних земляків. І за це сьогодні маємо щиро подякувати йому».


Вл. інф.