З початку бойових дій на сході країни добровольцям для формалізації відносин зі Збройними Силами пропонувалося укладати контракт строком до кінця особливого періоду та оголошення рішення про демобілізацію. Оскільки на той момент ніхто не думав, що антитерористична операція затягнеться на роки, невизначеність термінів контракту бійців не хвилювала. Проте після двох років військових більше турбує питання розірвання контрактів як єдиної умови повернення до мирного життя. Із особливим періодом пов’язаний не лише час перебування в зоні АТО, а й низка гарантій, що надаються бійцям. А тому важливо розуміти, коли особливий період закінчиться.
У Законі «Про оборону України» зазначено, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таке визначення закріплено і в Законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, початок особливого періоду чітко вказано. Однак із визначенням моменту його закінчення виникають труднощі.
Міноборони підтримує позицію, що «скасування особливого періоду буде здійснено окремим указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України». Для чиновників Міноборони таке тлумачення закону є вигідним, оскільки виправдовує «контрактне рабство» військовослужбовців, які уклали контракт на час дії особливого періоду. Визначення моменту закінчення останнього приведе до звільнення одночасно великої кількості військовослужбовців, а це потребуватиме їх заміни та значних фінансових ресурсів.
Спробуємо прочитати визначення законодавця ретельніше: особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації або воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни. Як відомо, воєнного стану в Україні немає. Законодавець визнає, що тривають бойові дії, проте не воєнні. З цього випливає, що і відбудовного періоду в Україні не може бути, оскільки де-юре немає воєнних дій.
Отже, особливий період розпочинається з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації. Проте поняття «час мобілізації» теж не має чіткого визначення, в результаті чого сформувалися різні підходи до розуміння особливого періоду.
Так, наприклад, деякі суди зазначають, що мобілізація оголошувалась не безстроково і була обмеженою в часі, тому особливий період охоплює час, протягом якого здійснювалася мобілізація відповідно до указів Президента. При цьому відсутня пряма норма, яка пов’язує закінчення особливого періоду винятково із демобілізацією. Відповідно, в проміжках між періодами мобілізації згідно з указами Президента особливий період не діє. За цією логікою особливий період завершився ще 22 серпня 2015 року, коли завершилася остання хвиля мобілізації.
Інша точка зору полягає в тому, що особливий період триває до оголошення рішення про демобілізацію, а закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Тому особливий період розпочався з моменту оголошення мобілізації та завершився демобілізацією шостої хвилі мобілізованих. Нагадаємо, що указ про демобілізацію останньої, шостої, черги мобілізованих було ухвалено 26 вересня 2016 року, згідно з яким у жовтні закінчилося звільнення в запас військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період. Згідно із зазначеним підходом особливий період уже завершився.
Так чи інакше, сьогодні особливого періоду в країні немає. А тому бійцям у разі відмови в розірвання контрактів доведеться встановлювати істину в суді.
