Тридцять тисяч гривень за тонну платять у нинішньому році за тонну нуту — дещо незвичної зернобобової культури, яку ще називають турецький чи баранячий горох. Піонером у її вирощуванні на Вінниччині є фермер з Теплицького району Олексій Дон. Людина він незвичайна — роботу біля землі поєднує із службою в церкві. Отець Олексій настоятель храму в двох невеликих селах — рідній Комарівці та сусідній Тополівці. Як вдається йому торувати дві дороги — до храму й до поля?

Сам сіє, іншим — не радить


Олексій Дон за фахом учений-агроном, навчався в Уманському сільськогосподарському інституті. Уже десять років господарює на 100-гектарній ділянці поля. Весь цей час експериментує з органічним виробництвом. Нарешті вдалося отримати сертифікати на те, що на його полі не застосовують хімічні засоби виробництва. Документи за стандартами органічного виробництва має на озиму пшеницю, гречку, сочевицю і нут. Турецький горох продається найдорожче. «Нинішнього року за боби дають у десять разів більше, ніж за пшеницю, — уточнює співрозмовник. — По скільки? Тридцять тисяч гривень за тонну».


Шість років тому священик був в Ізраїлі, їздив по святих місцях. Там спробував хумус. Каже, це щось схоже на паштет. Бутерброд видався настільки смачний, що поцікавився з чого він зроблений. Тоді більше дізнався про боби турецького гороху. З’ясувалося, це справжня комора білка. Неспроста таку популярність має на Близькому Сході.


— Повернувся додому, навесні засіяв нутом дослідну ділянку і сказав, що більше ніколи не буду цього робити, — продовжує фермер. — Не знаю, чи є ще така вразлива рослина, як ці боби. Для того, щоб їх виростити, потрібні мало не тепличні умови. Вологи бояться, уражається найрізноманітнішими хворобами, та ще й поїдають шкідники. Одне слово, перший млинець у мене вийшов дуже глевкий. Але мав ще один клопіт. Щоправда, уже з власної необачності.


Поділився ідеєю зайнятися корисною культурою, яка ще й дає добрий зиск, з одним із своїх колег. Каже, той дотепер на нього ображений. Бо посіяв, а все пропало. «Після того я нікому не раджу, — зізнається Олексій Дон. — А то ще побити захочуть. Або знайдуться такі, що вимагатимуть компенсації за втрачений урожай».


З часом фермер все-таки приборкав цей, як він каже, вередливий баранячий горох. Висівав на невеликих ділянках. Придивлявся, напрацьовував свої методи. І йому здалося, що непогано освоїв технологію.
— Одного разу ризикнув засіяти нутом 40-гектарну площу, — ділиться спогадами фермер. — Уявіть собі, тієї весни, а потім ще й влітку, зачастили дощі. Почорніли мої боби, як темна ніч. Рослини пропали на всій площі. Зарубав собі на носі ще одне правило: вирощувати тільки на незначних ділянках. На власному досвіді переконався, що найкращим попередником для таких бобів є гречка. Урожай кращий, ніж, скажімо, посіяти після пшениці. І з бур’янами менше мороки.


Спробуйте суп з сочевиці — не пошкодуєте


Стверджує, що замовники розбирають боби, як гарячі пиріжки. Кожен день телефонують. Задовольнити запити нема можливості. Продає здебільшого у фасованому вигляді. Має машинку, яка фасує в тару 25 і 50 кілограмів.


— Смак виробів з нуту вже оцінили і в нас, — пояснює фермер. -У багатьох київських ресторанах є така продукція. Чи сам пробував її? Авжеж. Перемелювати боби можна в домашніх умовах, навіть блендером. Перед тим, щоправда, варто на деякий час замочити у воді. Готує з них котлети, намащує на хліб. Дуже корисна олія з нуту. Насамперед для профілактики серцево-судинних хвороб.


У нинішньому році на полі фермера непогано вродила озима пшениця. Намолотили по 50 центнерів на круг. Це без підживлення ґрунту мінеральними добривами і без застосування хімічних засобів боротьби зі шкідниками. Добре також вродила сочевиця.


— Хто хоча б раз спробує суп з сочевицею, повірте мені, буде просити готувати таку страву знову і знову, бо дуже смачна, — наголошує фермер. — Просто нам треба більше піклуватися про себе. Не обмежуватися тільки тим, до чого звикли.


Десять років не оре поле


Фермер часто спілкується з науковцями з Умані, де навчався, з фахівцями інших вишів. До речі, частіше вони до нього приїжджають. Майже кожен рік організовують у фермера День поля. Якщо раніше він у них набирався знань, то тепер вони цікавляться, чого можна досягти на полі без застосування «хімії». І не тільки хімії. Фермер застосовує тільки метод поверхневого обробітку ґрунту. Плугом не оре ниву.


У вихідні та дні релігійних свят Олексій Дон одягає рясу і йде на службу. Святий отець має неабиякий авторитет серед односельців. «Працьовитий у нас батюшка, — можна почути в селі. — Так тяжко працює, а храм не полишає». На що панотець відповідає: «Як я можу звернути з дороги до Всевишнього? Це моє покликання...».

Вінницька область.

Олексій Дон, фермер і священик, у будні дні служить рідній землі, а у свята і вихідні — Всевишньому в храмі.


Фото надано автором.