І якщо пам’ятатимемо про трагедії, вони ніколи не повторяться
Ранкове засідання 7 грудня
Верховна Рада розглянула проект постанови «Про Звернення Верховної Ради України до демократичних держав світу щодо визнання Голодомору 1932 — 1933 років в Україні злочином геноциду українського народу». Доповідачем з цього питання був голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький (на знімку).
«Ми звертаємося до парламентів інших країн із проханням визнати Голодомор геноцидом. Так, як це зробив український парламент та парламенти багатьох наших союзників. Нині, в часи російської агресії, це особливо важливо для України і для кожного громадянина. Ми не маємо таких ресурсів, як країна-агресор, ми не маємо мільйонів на підкуп політичних партій в європейських країнах, ми маємо потужну історію, трагедію нашого народу, яка стала однією з найбільших європейських трагедій XX століття. Саме тому це звернення є важливим. Воно дасть сигнал нашим послам, дипломатичній службі активно розпочати перемовини про необхідність визнання Голодомору геноцидом парламентами всіх країн», — наголосив Микола Княжицький.
Олександр Бригинець (БПП), аби присутні могли уявити масштаби трагедії, навів такі шокуючі дані: «Тоді українці гинули зі швидкістю 17 людей на хвилину. Це означає, що сесійний зал вимер би за 25 хвилин, а Київ — за чотири місяці». Колись радянська, а нині російська пропаганда, наголосив він, призводить до того, що люди у світі не дуже розуміють, що відбувалося тоді в Україні. «Ми можемо виправити ситуацію саме прийняттям цього рішення», — сказав він.
Ганна Гопко, голова Комітету у закордонних справах, у своєму виступі наголосила: «Це наш святий обов’язок проголосувати за це рішення і пом’янути тих людей, які стали жертвами Сталіна, того комуністичного режиму. Щоб нашим наступним поколінням ніколи не довелося в житниці Європи переживати одну з найбільших трагедій... Хочу сказати: ми пам’ятаємо. А якщо ми пам’ятаємо, ця трагедія більше ніколи не повториться!».
У свою чергу Ігор Лапін зауважив, що дуже важливо донести причини Голодомору до нинішнього молодого покоління. «Навіщо знищували українців? Бо ми сильний народ, бо ми є свободолюбивий народ. І сьогодні честь кожної людини у парламенті проголосувати за цю постанову», — констатував він.
Обговоривши питання за повною процедурою, Верховна Рада ухвалила звернення за основу та в цілому. «За» проголосувало 233 народні депутати. Опозиційний блок не дав жодного голосу.
Відкриваючи ранкове засідання, Голова Верховної Ради Андрій Парубій зауважив, що 7 грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. «Давайте привітаємо всі наші громади з цим святом, щоб наші реформи з підтримки самоврядування і децентралізації змогли допомогти громадам, і ми змогли підняти на новий якісний рівень місцеве самоврядування в Україні», — сказав він.
Під час традиційного для середи виголошення заяв народних депутатів Юрій Береза («Народний фронт») торкнувся питання неухвалення важливих для країни законопроектів, зокрема й через брак депутатів у сесійній залі. «Коли на часі стоять закони, які дозволять армії здобути перемогу в цій неоголошеній війні, ми мовчимо. Ми не знаходимо 226 голосів», — сказав він. Окремо депутат звернувся до новостворених організацій, покликаних боротися з корупцією, з пропозицією: забезпечити їх фінансування на наступний рік з грошей, вкрадених Януковичем. «Прив’язати фінансування всіх антикорупційних структур із законом про спецконфіскацію», — наголосив він. Водночас, звертаючись до колег у сесійній залі, Ю. Береза зауважив: «Якщо ми в цьому залі не зберемося і не почнемо працювати і приймати закони, необхідні українському суспільству, армії, тоді заговорить вулиця. Тоді ні в кого і не від чого порятунку не буде».
Позафракційний Андрій Іллєнко торкнувся питання скасування депутатської недоторканності. Звертаючись до головуючого, він закликав поставити це питання на голосування вже у четвер. «Кожен депутат має висловити свою позицію голосуванням. Тоді будуть відкриті всі карти, кожен побачить хто є хто», — наголосив обранець.
Заяву від «Самопомочі» виголосив і Єгор Соболєв. «Минуло вже понад 30 днів, відколи парламент не може визначитися чи давати згоду на позбавлення депутатської недоторканності Вадима Новинського. Генпрокуратура навіть не просить згоди на арешт, лише на притягнення до кримінальної відповідальності», — сказав він, назвавши ситуацію ганьбою.
За словами обранця, «Самопоміч» підготувала законопроект, яким від парламенту вимагається впродовж семи днів давати згоду на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, затримання або арешт. Документ дозволяє депутату й самому відмовитися від недоторканності. Врешті, пропонується блокувати дію закордонних паспортів, якщо у парламент надійшло подання на притягнення до кримінальної відповідальності від ГПУ. «Ніхто не стоїть над законом», — ця давня істина, яку придумало римське право, має стати пануючою в цій залі. До того часу, поки Верховна Рада не винесе на голосування рішення про позбавлення Новинського депутатської недоторканності, «Самопоміч» не братиме участі у жодному голосуванні», — наголосив він.
Водночас Сергій Куніцин (БПП) з парламентської трибуни виступив на захист ветеранів Афганістану. (Під будівлею Верховної Ради відбувався їх численний мітинг). «Я був координатором ветеранів Афганістану на Майдані з першого і до останнього дня. Майже три тисячі афганців пройшли Майдан. 12 тисяч воювали на Донбасі. 160 загинуло, сотні поранених. Командир восьмої «афганської» сотні Олег Міхнюк отримав посмертно Героя України. Ми наприймали рішень, які зіткнули лобами афганців, атовців... У одних одні пільги, в інших — інші. Люди прийшли під парламент. Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається», — сказав він. За словами С. Куніцина, вже досягнуто домовленість із Прем’єр-міністром про підписання 25 грудня меморандуму між афганцями, атовцями та сім’ями загиблих, щоб усі учасники бойових дій, інваліди, сім’ї загиблих мали однакові пільги. «Не може бути інакше», — наголосив він.
ДослІвно
Олег ЛЯШКО, лідер фракції Радикальної партії:
«Історична справедливість має бути відновлена. Цей рукотворний геноцид не оминув жодну українську родину. Діти, жінки, чоловіки померли тому, що у них, на найродючішій землі, забрали хліб. Силою забрали, під страхом розстрілу. І хтось мені хоче сказати, що я, українець, маю про це забути, що я маю це пробачити? Хтось хоче сказати, що є важливіші питання, ніж відновлення історичної пам’яті і справедливості? Якщо ми не пам’ятатимемо звідки ми, якого ми племені-роду, ми не матимемо майбутнього. Бо фундамент майбутньої країни — справедливість. І це українська душа, українське серце і земля».
Ігор Гринів, Валерій Пацкан, Леонід Козаченко.
