У Києві відбулася презентація книги «Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення», до якої увійшли статті провідних істориків, політологів, соціологів, письменників: Олександра Палія, Леоніда Залізняка, Павла Гай-Нижника, Романа Коваля та інших. Автори, проводячи історичні паралелі з сьогоднішніми подіями на Сході України, показали історичні витоки російської агресії проти нашої держави і дали наукову оцінку Російській Федерації як державі агресору та спонсору міжнародного тероризму.
Ці ж питання науковці обговорили і під час Всеукраїнської науко-практичної конференції, присвяченій темі окупації України сусідньою державою, що на думку дослідників тривала щонайменше 300 років. І уточнюють – розпочалася вона не з «окупованих російськими військами Криму і частини Донбасу. Руйнування Росією Запорозької Січі, знищення російськими більшовиками Центральної Ради – це лиш частина епізодів боротьби українців за звільнення з-під російської окупації і за незалежність».
Як зазначив кандидат політичних наук Олексадр Палій, Революція Гідності та війна українського народу, що йде на Сході – стали центральними подіями новітньої історії не лише України, а й Європи та світу.
– Керівництво Росії, супер неконкурентоздатної країни, яка нічого не виролюбляє, щоб цікавило світ, прагнуло відновити імперію і потребувало для цього ресурсів України – матеріальних і трудових, – зазначає Олександр Палій. – І якщо Росія прагнула позбавити Україну перспектив нормального європейського розвитку, намагаючись втягнути її до Митного та Євроазійського союзів (до того ж більшість керівників силових відомств України за часів Януковича, включно з міністрами оборони, керівниками розвідки, внутрішніх військ, СБУбули російськими агентами і працювали на шкоду нашій державі), то чимало наших громадян усвідомлювали, що підкорення України Росією могло означати знищення і геноцид українського народу, як це вже було у XX столітті.
На перешкоді планам Москви стали акції протесту проти кремлівсько-януковичської політики.
– Майдан був колосальним за своїми масштабами, – продовжує Олександр Палій. – За соцопитуваннями Фонду «Демократичні ініціативи» у подіях у центрі столиці брали участь 5% населення країни, в інших містах і селах – 6%, а ще 9% допомагали мітингувальникам грошима, речами тощо.
Тобто кожен п’ятий дорослий громадянин України, або майже 10 мільйонів людей безпосередньо чи опосередковано брали участь у подіях на Майдані.
– Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу, – продовжує Олександр Палій. – Успішна модернізація України ставила хрест на імперських амбіціях Росії, тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму. Метою було, загарбавши чужу територію, добитися підтримки шовіністичної частини населення Росії та відвернути увагу російського суспільства від власної корупції, неефективності, бідності та приниження, а з другого боку «покарати» Україну за Революцію, врешті-решт підкорити.
Нині окуповано 7 відсотків української території і 20 економіки країни, частина підприємств вивезена в Росію, розкрадена або ж знищена і відновленню не підлягає. Внаслідок агресії сусідньої країни в Україні майже 2 мільйони внутрішніх переселенців.
Як підкреслюють учасники конференції, місцеві колаборанти, а це маргіналізовані верстви суспільства, без російських окупаційних військ не змогли б утримати під своїм контролем захоплену територію. Росії вигідна окупація Донбасу. При цьому слід пам'ятати, що «ця країна ефективна у підступах щодо інших країн».
Втім, окупація «провітрила багатьом мізки і люди побачити, хто друг, а хто ворог». На Майдані та на Сході українці продемонстрували здатність до самоорганізації і самопожертви, відродили кращі військові традиції, об’єдналися навколо державницької ідеї.
Сьогодні окрема атака відбувається на історичну пам'ять українців.
– Перед тим, як знищити націю, першою завжди вбивали пам'ять, – каже Олексадр Палій. – Один із лідерів фашистської Німеччини Геббельс стверджував, що варто позбавити одне покоління знань про історію і народ перетвориться на натовп, з яким можна робити все, що завгодно. Тому Україні слід засвоювати не лише новітні, а й давні уроки історії.
Доктор історичних наук, завідувач відділу історії України 20-30 рр. Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький ще в 90-х роках написав пророчу статтю «Росія – тінь на незалежності України», у якій показав лицемірство наших сусідів, що на словах клялися у дружбі, а насправді вкрали в України-Руси її назву й історію, впродовж століть експлуатували її ресурси і завжди намагалися знищити, як і нині.
– Для українців, які захищають від російської агресії свою батьківщину, це, безумовно вітчизняна війна, – каже доктор історичних наук Леонід Залізняк. – Однак вона має виразні ознаки збройного зіткнення вищого порядку, що зветься війною цивілізацій. Останню визначають, як військовий конфлікт між суспільствами різної ментальності, культурної орієнтації, історичної пам’яті і традицій. Іншими словами, російсько-українська війна 2014-2016 років – це війна різних світів, війна між різними людськими цивілізаціями.
Про суттєву ментальну різницю між українцями та росіянами неодноразово писали не тількі українські, а й російські філософи, історики, політики.
– На принциповій різниці між народами Південної та Північної Русі, – зазначає Леонід Залізняк, – наголошував, наприклад, російський письменник О. Толстой. Він писав: «Є дві Русі. Перша – Київська, яка має коріння у світовій, а щонайменше – європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи, справедливості розуміла ця Русь так, як розумів їх увесь західний світ. А є друга Русь – Московська. Це – Русь тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість. Ця московська Русь з давніх-давен була, є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи».
Зрозуміти глибинне підгрунтя цивілізаційного конфлікту між Європою та Євразією на землях України допоможуть і слова фундатора популярного серед кремлівської еліти євразійства, білоемігранта князя Миколи Трубецького, котрий у 1921 році писав: «Московська держава виникла завдяки татарському ярму. Руський цар став спадкоємцем татарсько-монгольського хана. Скинення татарського ярма полягало в заміні татарського хана православним царем і перенесенні ханської ставки у Москву».
На відміну від ментальної спадкоємиці Золотої Орди Росії, Україна здавна була органічною складовою європейської цивілізації, про що неодноразово писали різні українські сторики від М. Костомарова, М. Грушевського до І. Лисяка-Рудницького та Р. Шпортюка.
Відмий письменник Василь Шкляр вважає, що війна з Росією на території України точиться вже три століття. «Покріпачення, мовне уярмлення, Голодомор – це її різні фази».
– Ми кажемо, що винні Сталін, Брежнєв, путінський режим, – зазначає Василь Шкляр, – насправді це війна нації проти нації, помста за те, що ми схотіли бути самими собою.
Вона йде не лише на Сході, а й на українських телеканалах, підкреслює письменник, – на «Інтері», на каналах «Україна», «112».
– Хочу закликати істориків, політологів, усіх залишити політкоректність , евфемізми, забудьте слово АТО, називайте речі своїми іменами, війну – війною, – зазначив автор «Чорного ворона».
Письменник, громадський діяч Антін Мухарський наголосив на тому, що головною зброєю проти окупації є мова, слово.
– Ми те, що слухаємо і читаємо, – каже Антін Мухарський. І закликав невідкладно прийняти закон про «тотальне звучання української мови» в інформаціному просторі, бо «мова – це єдий маркер України, іншого немає».
– Росія ніколи не поверне Україну без бою, – долучається до розмови історик, письменник Роман Коваль. – Треба розвінчувати все російське.
Такої ж думки і доктор юридичних наук Володимир Василенко, який зазначив, що «деокупація можлива тільки тоді, коли Україна зможе дати відсіч».
– Деокупація – це не лише фізичне звільнення загарбаних територій, – наголошує Володимир Василенко, – а й колосальна робота із зміни ментальності.
Світлана ЧОРНА.
Київ.
