«Війна на Донбасі оголила ще більше відмінностей між Україною та Росією», — так третій рік розвіюють міф про «братерство» російські блогери. Вони не втомлюються відкривати очі своїм громадянам: на сході України воюють російські терористичні війська. А ще за «новоросію» воюють кримінальники, люди, що не мають певного місця проживання, безробітні, авантюристи, алкоголіки... «Із приходом руського міра навіть рай на землі перетворюється на пекло. Який це був чудовий куточок — Абхазія», — діляться сумними враженнями за слідами гусениць російських танків зарубіжні журналісти. Утім, недовго розумна цивілізація збиратиме докази злочинів запутінної Росії. Є мільйони росіян, серця яких поєднані любов’ю до справедливості й щирими побажаннями миру.
Юрій ВДОВІН (Санкт-Петербург, член правозахисної ради):
— У XXІ столітті в Росії знову купа ворогів. Крім традиційних західних демократій на чолі зі знову по-радянськи ненависною Америкою, це — колишні наші сателіти за Варшавським договором, це деякі колишні радянські республіки, що стали самостійними державами, — Прибалтійські країни, Грузія, сумнівна Молдавія, дивна Білорусь, а тепер от — Україна.
Виник найстрашніший і найтрагічніший створений російською владою конфлікт з Україною. Звичайній нормальній думаючій російській людині не вмістити у свідомість, що ми де-факто воюємо з Україною. Хоча є люди, як, наприклад, великий Громадянин Росії Олександр Сокуров, які передбачили такий поворот у стосунках із братньою країною. Сокуров ще кілька років тому пророкував війну Росії з Україною.
Російська влада, з газовим пістолетом біля скроні України, привела до влади Януковича, який сприяв активному розкраданню України зі своєю особистою участю у цьому. Однак Україна, яка була всупереч волі російської влади більш демократична й волелюбна, знайшла спосіб його прогнати. Україна створила небезпечний для Росії прецедент розгону злодійської влади. І ще Україна показала, що явно відвертається від Росії й повертається в бік Заходу й демократичних цінностей. Кремль у страху втратити владу й від можливості виникнення ще однієї прикордонної держави, орієнтованої на незалежність від Росії, робить розпачливі спроби перешкодити цьому.
Саме тому Росія анексувала Крим за тим само принципом, за яким Гітлер анексував Австрію в 1938 році. Для більшості жителів Росії це — несподівана радість. Хоча подія давно готувалася як операція спецслужб, що перебувають у владі в Росії. Звідки, приміром, раптом узялися «ввічливі зелені чоловічки»?
Також не раптом утворювалися й самопроголошені «незалежні» Донецька й Луганська так звані народні республіки, на чолі яких опинилися російські громадяни з темним минулим і пов’язані з російськими спецслужбами, що отримують із Росії підтримку і матеріальну, і інформаційну, і озброєними до зубів «добровольцями», перейменованими нашою пропагандою в «ополченців». Росія роздмухує цей жахливий внутрішньоукраїнський конфлікт, розпалюючи ненависть у Росії до українців і України, залякує всіх якимсь міфічним «Правим сектором» розкрутивши небачену навіть у радянські часи пропаганду з такою кількістю брехні, яка не снилася й апаратам Суслова та Геббельса.
Брехня, брехня, брехня... Брехня з «Боїнгом», брехня з «добровольцями», що гинуть в Україні, брехня з імпортозаміщенням, брехня про низьку якість імпортованих продуктів, квітів... Усе життя їли ризькі шпроти — з’ясувалося, отруєні...
Брехня щодня й щовечора на радіо й ТБ про Україну, про міжнародні відносини, брехня в ООН і у всіх міжнародних організаціях, брехня про війну в Сирії й узагалі про події на Близькому Сході й у Північній Африці. Скрізь брехня нашої влади. Про події в Росії в новинах ми довідуємося значно менше, ніж нам брешуть про Україну. І головне, чого домагається влада, на жаль, небезуспішно, — вдається викликати у багатьох росіян ненависть до України.
Від усієї душі бажаю Україні подолати всі перешкоди на шляху до свободи, незалежності, демократії й економічного успіху і процвітання. Я вірю у ваш успіх! І це буде урок і приклад для Росії, що зарвалася в імперських амбіціях минулого століття.
Дмитро КУЗНЄЦОВ (Dmіtrіі Kouznetsov, із Москви, дослідник, фізик, математик; працював у Мексиці, США, Японії; в XX столітті довів квантову стабільність оптичного солітону, запропонував нижню межу квантового шуму, в XІ столітті побудував теорію ребристих атомних дзеркал):
Бажаю українцям ось чого:
1. Відновити територіальну цілісність України в тому вигляді, як вона представлена в міжнародних договорах.
2. Документувати злочини російських окупантів. Завершені описи оформляти у вигляді аплікацій у міжнародний суд і вимагати компенсації. За акуратного розгляду сума штрафів може виявитися порівнянною з бюджетом РФ.
3. Акуратно відстежувати діяльність тих громадян (і росіян, і українців), які порушують чинне законодавство і кришуються адміністрацією. Ну й публікувати, зрозуміло.
4. Мені здається, що українцям уже час ставити питання про референдум на Кубані на предмет від’єднання від Росії й приєднання до України — за прикладом того, як у Криму було проведено оккупендум, тільки чесніше й демократичніе. Так би мовити, симетрична відповідь. Мені здається, що на міжнародній юридичній мові таке називається «перенесення бойових дій на територію країни-агресора». Така пропозиція вже формулювалася у вигляді жарту, але реакція російської влади показує, що справа серйозна.
Сергій МІТЯЄВ (Ростов-на-Дону, диспетчер, провідний інженер у газових мережах):
— Росіяни ще на дні, а Українці обрали шлях «світла» і прямують ним вірно. Це ми в Азію йдемо, а не в Європу! Судити про Україну і про її людей я не маю права, тому що я слабкий і не здатний вплинути на владу в Росії та її агресію!
Я щасливий уже тим, що Україна та її громадяни борються за свою свободу і свій вибір! І мені соромно за державу, що існує під іменем «Росія Путіна» і тероризує всіх адекватних людей, нескінченно й повсюдно у світі.
Наталія ВЄТРОВА (із Грозного, підприємець, автор нотаток про війну в Чечні «С детьми по мукам. Бездомная Россия», не так давно живе в Гельсінкі):
— Олімпіада... Уся ця помпезність на тлі правди, що просочується, про страшне злодійство, розпил і кидання роботяг, тих, хто будував спортивні об’єкти в Сочі. У простих людей поїхати туди не було можливості й тому примусово змушували їхати «заповнювати трибуни» чиновників і різних небідних людей, котрі залежать від державної годівниці. Я тоді не могла вмикати телевізор, зовсім. Тому що по всіх каналах постійно були ці зведення з бенкету під час чуми. А я щойно довідалася, що в моєї знайомої родини, мами і трьох доньок, зовсім кепські справи. Вони в ту зиму ледь не померли від холоду в будинку із прогнилими підлогами й дірявим дахом у селі неподалік від Москви. Я думала, як добре, що в них немає телевізора й Наталчині діти не бачать це грандіозне шоу в холодному будинку з поганим дахом. Хіба могли б вони радіти Олімпіаді в країні, лежачи в гарячці, ледь не померши від холоду. А потім сталося жахливе — Росія захопила Крим. Усі збожеволіли й почали волати в один голос, повторюючи брехливі слогани з усіх каналів: фашисти забороняють російську мову і знущаються з росіян. Усі ЗМІ щодня підвищували агресію й ненависть у своїх репортажах. І з кожним днем російське суспільство дедалі більше втрачало людську подобу й дедалі більше ненавиділо українців, вірячи продажним російським ЗМІ. Я тоді думала, що люди втратили розум. Мені потрібно щось зробити, термосити їх, кричати, що таке війна, а я, будучи під бомбуваннями в Чечні, дуже добре знала, що це таке. Я кричала, благала, але нічого... Стіна нерозуміння — це в найкращому разі, а в найгіршому — це звинувачення мене у зрадництві й навіть фашизмі. Я, людина віруюча, не могла більше ходити до храму, тому що навіть там сіяли брехню й закликали до агресії. Я залишилася зовсім одна. Слава Богу, допоміг ФБ. Тільки там я знайшла своїх однодумців, людей, які розуміли, що відбувається насправді.
Я була минулого літа в Україні й мене ніхто там не принижував і не змушував розмовляти лише українською. Я потрапила додому, адже це моя Батьківщина. Я просто ходила й не могла надихатися. І точно знала, що мій дід-українець відчуває, що я на його рідній землі. І я точно знала, що це моя рідна земля й неважливо, що я не знаю мови. Адже головне, що я відчуваю серцем.
Мої хороші, ви перші вийшли проти корупції, поліцейської сваволі, чиновницького свавілля, ви захотіли гідного життя у вільній країні. А потім почалася страшна й підла війна. Дуже багато загиблих хлопців і нещасних сімей. Кремль злякався, що Росія, дивлячись на вас, на ваш шлях до свободи й гідного способу життя, захоче правди і змін. От і почав Кремль війну всіма найбруднішими й найстрашнішими методами. Господь Бог на вашому боці й боці всіх порядних і чесних людей. А інакше й не може бути. Бог не може захищати злочинців і вбивць.
Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
