Путильський район -- гірський, це обумовлює складну логістику, але, з другого боку, молоко і м'ясо там -- екологічно чисті. Проте, за словами мешканців села Конятин, де ґазди залюбки тримають корів, бичків, овець, кіз, вони змушені буквально за копійки, а точніше -- за 2--3 гривні продавати таке цілюще молоко. Кілограм комбікорму вартує 4--5 гривень, літр карпатського молока - 2--3. Чи хтось у світі ще так хазяйнує?
За м'ясо там теж правлять ціну, що в кілька разів нижча за ту, що в долині. Через те, що в районі не створено інфраструктури зі збору і переробки згаданої продукції, селян оббирають закупівельники, які приїжджають аж із Кам'янця-Подільського Хмельницької області, диктуючи свої ціни на м'ясо. Є сім'ї, які тримають по 10--20 корів, у найнезаможніших -- по 2--3 корівки гірської породи. Та навіть та єдина молочарня, яка діє в районі, не має достатніх потужностей, і її продукцію не побачиш у жодному місцевому магазині -- все йде в Чернівці. Виникає парадокс: для забезпечення дитячих садочків підприємство закупляє молоко немісцевого виробництва.
Більш ґаздовиті, щоб врятувати плоди своєї праці, беруться за виготовлення різноманітних сирів. У районі, козирною картою якого є овеча та коров'яча бринзи, тверді сири -- продукція нетрадиційна. Селяни кажуть, що дуже б хотіли дізнатися про кращі технології виробництва сирів, а ще, щоб влада організувала їм якісь студії, як краще вести такий бізнес, тоді, можливо, і їхні сири конкурували б зі знаменитими альпійськими. Повітря, вода і паша тут -- не гірші, і туристи з кожним роком піднімаються все вище до незвіданих досі місцин у Карпатах.
Сергій СУЛИМА.
Чернівецька область.
