175 років тому народився Микола Лисенко
Дивна місцина — Світловодщина! Що давніші події згадуєш, то глибше в води рукотворного моря маєш занурюватися... Саме там залишилася частка минулого України, разом із Криловим-Новогеоргіївськом... Сама собою пригадалася незабутня минулорічна прогулянка яхтою, чим тутешні журналісти невимовно ощасливили колег області.
За цим виринули з пам’яті уривки вірша Афанасія Фета «На Днепре в половодье» (1853), присвяченого Авдотьї Панаєвій: «Ветер гнул упругое стекло // Днепра, еще в волнах не пробуждая звука... // Наш парус, медленно надувшись, задрожал, // И мы как птица полетели. // А там затопленный навстречу лес летел... // ...Остался б здесь дышать, смотреть // и слушать век...»//.
Уже 125 літ минуло відтоді, як пішов у вічність цей поет, залишивши нам образ краю, «где дышит ночь невыразимой тайной // И теплятся над спящею Украйной // В лучах лазурных звёзды из-за туч»//. А 175 років тому народився класик української музики Микола Лисенко, якому перші свої шість літ довелося бігати вуличками нині затопленого містечка Крилова (асоціюється із сучасним Світловодськом), про яке багато теплих спогадів лишив Фет. Утім, і ще дещо пов’язує ці два славні імені. Про це колись писав Михайло Старицький у мемуарному матеріалі про Миколу Лисенка. Отож, у Крилові-Новогеоргіївську стояв Орденський кірасирський полк, де до 1848 року ніс службу й мешкав із сім’єю Віталій Лисенко.
«Первое воспитание нашего композитора было поведено на аристократический лад, — розповідає Михайло Старицький, — чистый французский язык, изысканные манеры, танцы, игра на фортепиано... Отец и мать Лысенка очень любили музыку... Первые уроки грамоты Николай получил от матери на французском языке... Служащий в том же Орденском полку известный поэт Фет даже упрекал мать Лысенка... и взялся сам учить его русскому. Так же при уроках поэт заставлял своего ученика писать буквы карандашом, то последний стал приставать ко всем офицерам с просьбой дать карандашик, за что и прозвали его в полку «карандашиком»...
Отож, відомий російський поет Афанасій Фет був приватним учителем Миколи Лисенка. Звісно, він так ніколи й не дізнається, яку особистість навчав для майбутньої України! Автора музики духовного гімну нашого народу «Боже, великий єдиний...».
Один із сучасних популяризаторів біографії Миколи Лисенка розповідає таку цікавинку: «Вдома батько розмовляв українською. А мати, хоч із Полтавщини родом, випускниця петербурзького Смольного інституту, мову забула, не могла вимовити «паляниця». Було, що вони з Миколою розмовляли тільки по-французьки... Згодом, як син став знаменитим, — «гетьманом музичної України!», — мати, на догоду йому, переходила на українську, але так невміло, що Лисенко сміявся: «Мама, не терзайте Украину»!
Федір ШЕПЕЛЬ,
краєзнавець.
Кропивницький.
