Якщо на цю вітроустановку дивитися із близької відстані, то шапку на голові можна й не втримати. І нехай падає. Житель Рубіжного Леонід Кизяєв (на знімку) гідний того, щоб перед його винахідницьким талантом «зняти капелюха».

Вітряк над гаражами на околиці Рубіжного привертає увагу кожного зацікавленого. Сьогодні, коли в країні виникла проблема з енергопостачанням, такі альтернативні джерела викликають не просто цікавість, а навіть повагу до людини, що спорудила таку унікальну в цих краях установку.

Хазяїн і автор цього вітрогенератора — 41-річний підприємець Леонід Кизяєв. Він уже звик до прояву уваги до свого винаходу, і тільки-но поряд із вітряком з’являються люди, готовий відповідати на запитання й консультувати. За два з половиною року біля майстерні побували приблизно тисяча людей, однак жодної нової вітроустановки за цей час у Рубіжному так і не з’явилося.

Встановити вітряк Леоніда змусили обставини. Коли в Рубіжному розпочалися бойові дії, родина, втомившись ховатися в підвалах, вирішила виїхати з міста. Через деякий час повернулася додому, однак умови для життя в 2014-му виявилися складними. У Леоніда була своя майстерня з виготовлення пам’ятників, але через регулярні відключення світла виробництво простоювало. Удень ще можна було працювати на вулиці, а в дощ і холод доводилося ховатися до приміщення.

Як розповів Леонід, «довелося швиденько зробити вітряк». Початкова його висота була шість метрів, потім наростив щоглу до 12,5 метра. Розмах лопатей — 2,8 метра. За вітру 11 метрів на секунду вітряк виробляє до кіловата електроенергії. Коли бувають урагани до 20 метрів на секунду, електроенергію дівати нікуди...

— Швиденько? Це як?

— В Інтернеті є вся інформація про те, як зробити такий агрегат. Вивчив досвід інших, купив деталі. Потім зібрав, поставив... Руки є, голова працює. Мені це недорого вийшло. Тепер думаю підсилити генератор і залишки енергії віддавати іншим. На щоглі стоїть прожектор, і коли з електрикою перебої, голова гаражного кооперативу просить вмикнути цей прожектор для освітлення території. Коли починається вітер, у мене надлишок енергії, й за рахунок цього опалюю приміщення гаража. Я, до речі, пропоную кооперативу встановити чотири-п’ять світлодіодних ламп, які б працювали від вітряка, і в такий спосіб постійно освітлювати територію. Мова не йде про продаж цієї електроенергії. Вітряк поставлено на землі кооперативу, і частина виробленої енергії на освітлення гаражів стане платою за оренду землі. Енергія накопичується в акумулятори. Що їх більше — то краще, можна більше накопичити. У нас їх вісім. Якщо, скажімо, на добу вимкнуть світло, нам вистачить накопиченої енергії, щоб продовжувати роботу. Верстат з роботи із гранітом, наприклад, споживає 100—180 ватів. Вистачає.

Леонід з родиною мешкає в багатоквартирному будинку, а якби в нього був свій будинок...

— ...То в мене була б своя електроенергія й не тільки це, — посміхається він.

Про придбання приватного будинку розмова поки що не йде, а от про те, щоб установити вітряк біля своєї багатоповерхівки, Леонід думку виношує. Нині разом із сином Валентином вони споруджують другий 3Д-принтер з більшим робочим полем для виготовлення пластикових лопатей майбутнього вітрогенератора. До речі, перший такий верстат у розібраному вигляді Леонід купив півтора року тому. Разом із сином зібрали, налагодили. Валик навчається в Рубіжанському політехнічному коледжі на механіка, успішно освоїв програму AvtoCAD. Талантом пішов у батька й діда.

— Якщо я поставлю вітряк для своєї квартири, то зможу вирішити низку проблем. У мене автономне опалення і, як у всіх, безліч побутової техніки. У разі відключенні світла я не страждатиму. З вітряком ти незалежний від загальної енергосистеми, немає перепадів у подачі електроенергії. Економії, щоправда, спочатку не буде. Вона з’явиться пізніше. Відмовитися від центрального електропостачання й повністю перейти на користування вітроустановкою я поки що не планую. Не бачу сенсу ставити потужний генератор, тому що в нас не такі великі вітри. Але заощаджувати можна. Вітрогонна установка одного мого знайомого з Харкова стоїть на міський 14-поверхівці й автономно освітлює під’їзд. Щось схоже я б хотів установити і на своєму шестиповерховому будинку. У цьому разі великого вітру не треба, генератор можна поставити в будь-якому місці, де є протяг. А протяги зазвичай бувають між будинками. Поки що я поставлю вітряк для себе, але якщо комунальники захочуть — можна спорудити його й для всього під’їзду. На жаль, ніхто із влади такою ідеєю не перейнявся й можливістю поки що не скористався.

У розмові з Леонідом звертаєш увагу на те, як буденно розказує він про ті речі, які справді заслуговують на увагу й повагу. Усе в нього «просто, легко, без напруження»... Цікаво, а яким своїм винаходом він все-таки пишається?

— Літаком, — відповідає Леонід без усякого пафосу. — Найсерйознішою роботою був одномісний літак. Мені довелося його продати. Я в дитинстві мріяв бути льотчиком. Професіоналом не став, але політати довелося. У мене були знайомі, літали на АН-2, зрошували поля. Запрошували бути другим пілотом, тож годин я налітав достатньо. Літак — моя мрія, і я її здійснив.

І це не все, чим дивує ця людина. Біля його майстерні стоїть «привіт» із 30-х років минулого століття — газогенератор, установлений на автопричепі. Колись автомашини їздили на... дровах: закинув пару мішків друзок у кузов — і поїхав. Це принцип піролізного котла: дрова тліють, виділяють газ, він відділяється й фільтрується, охолоджується й використовується у своїх цілях. Леонід згадав про цю прадідівську технологію, коли ціни на бензин стали сильно «кусатися», і приладнав установку на причепі до «Газелі». Коли їде по роботі на велику відстань від дому, скажімо, у Новоайдар, — чіпляє причіп до мікроавтобуса, підключає установку — і вперед! Щоб доїхати до Новоайдара, потрібно пару мішків цурок. Економія на бензині становить гривень 500. На блокпостах рота відкривають, побачивши таке видовище, — машина на дровах.

І в Рубіжному таки знайшовся послідовник Леоніда. Нині закінчується підготовка до монтажу вітрогонної установки на одній із дач. З настанням темряви в кооперативі вимикають електрику. З цієї причини люди не можуть завести домашнє господарство, курей, наприклад, яким потрібне світло. От одна родина й вирішила за допомогою Леоніда поставити у своєму дворі вітрогон. Життя змусило звернутися до альтернативного джерела електроенергії. І Леонід вважає, що таких «просунутих» із його допомогою буде більше.

Павло ВОРОНЦОВ.

Фото автора.

Луганська область.

 

ТИМ ЧАСОМ

«Зелена» електроенергія, вироблена за рахунок енергії вітру й поставлена в національну електромережу, дала змогу Україні скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу більш як на 1 мільйон 329 тисяч тонн і забезпечила в еквіваленті понад 2,8 мільйона домашніх господарств за середнього їх споживанні 400 кВт/год. на місяць, або 4,5 мільйона родин, які живуть у багатоквартирних будинках із середнім місячним споживанням електроенергії 250 кВт/год. Як свідчить статистика, 2016 рік, завдяки стимулюючому законодавству й здешевленню технологій, став поки що найінтенсивнішим за кількістю встановлених будинкових вітрогенераторів пересічними українцями. Цього року обсяг виробництва електроенергії такими вітрогенераторами вже досяг чверті мільйона кВт/год. Це доволі позитивна тенденція, що вказує на переорієнтацію громадянського суспільства в бік відновлюваних джерел енергії.