НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ ВИДАТНОГО АРТИСТА

Мені випало тривалий час приятелювати з видатним поетом-сатириком і гумористом Степаном Івановичем Олійником. Із великою радістю брав до свого репертуару його твори, які, треба сказати, надзвичайно подобалися публіці. Він неодноразово розповідав мені цікаві житейські бувальщини. Ось одна з них.

* * *

Приїхав у санаторій голова колгоспу. Мордатий, голова — як гарбуз. От повели його на гідромасаж для зміцнення ясен. Раз прийняв той масаж, другий, третій, а потім жалібно так звертається до медсестри: «Сестричко, може, трошки вкрутите краника, бо я не встигаю ковтати».

* * *

Було це ще на початку вісімдесятих років минулого століття, в час запеклої боротьби з самогоноварінням і пияцтвом. Їду в тролейбусі, тримаюся за поручень. Поруч стоїть дядько і весь час якось підозріло позирає на мене. Я собі подумав: мабуть, чоловік прагне згадати, де мене бачив. Місце біля нього звільняється, він — бух на сидіння. І раптом «ізрікає»: «Я все думаю, думаю: де я тебе бачив? А оце пригадав: по телевізору — он де! Так це ж через тебе в мене самогонка підгоріла!»

Ось така вона, слава!

* * *

А буває й так. Іноді чоловік на тебе дивиться, дивиться... А потім цікавиться: «Скажіть, де я вас міг бачити?». «На щиті «Їх розшукує міліція», — відповідаю. Спостерігати в цю мить за реакцією того, хто запитує, — одне задоволення.

* * *

Я мав велике щастя дружити з народним артистом України Миколою Федоровичем Яковченком. Скільки ж потішних історій, а то й просто байок наслухався від нього. Одного разу він мені каже: «Толю, в мене такий розумний пес! Якось пішов із ним на полювання. Зайшов в очерет. Побачив качок. «Фанфаня, — шепочу, — качки!» А він, дурнило, став на задні лапи й питає: «А де саме?»

* * *

Давно люблю в колі друзів пародіювати Миколу Федоровича. Якось іду Києвом зі своїм сином Альошею (нині він — актор театру імені Івана Франка, заслужений артист України. — А. М.), а нам назустріч Микола Яковченко. Веселий такий, усміхнений. Побачивши мене, каже: «Здравствуйте, Толя! Говорят, ты меня изображаешь? Ану изобрази!»

Записав Андрій МЕЛЬНИЧУК.

Мал. Василя ФЛЬОРКА.