І поки що цей подвійний стандарт для споживача ніхто не збирається скасовувати. Хоча проблемі вже другий рік. Якщо спочатку про необхідність додатково заплатити за обслуговування в касі повідомляли лише окремі комунальні підприємства, тепер тенденція набула масового характеру. При цьому, як кажуть у Хмельницькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету, населення змушене платити двічі за банківські і поштові послуги, розраховуючись за постачання холодної і гарячої води та водовідведення, природного газу, електроенергії та централізованого опалення. І підтверджують це відповідними документами.
Так, Постановою Кабміну семирічної давності «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» був затверджений порядок, яким передбачено закладення у тариф на згадані вище послуги витрати на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів. Так само вже майже шістнадцять років діє постанова НКРЕКП, в якій визначено структуру тарифу на постачання електроенергії населенню, де також зафіксовані витрати на оплату послуг фінустанов. Але, попри це, банки та відділення УДППЗ «Укрпошта» утримують свою комісійну винагороду зі споживачів під час приймання платежів відповідно до своїх тарифів. На те, що відповідні суми вже включені в тарифи, вони просто не звертають уваги. Особливо, коли між банками та поштою, з одного боку, і комунальними підприємствами, з другого, не укладені відповідні договори, і останні справді не несуть витрат на оплату комісії. Але, як стверджують антимонопольники, є і інші випадки, коли комісійну винагороду комунальники все-таки сплачують згаданим установам.
Та, незважаючи на це, в обох випадках споживач усе одно платить двічі.
Звільнитись від такого дубляжу дають змогу спеціальні банківські термінали самообслуговування. Та, як правило, встановлені вони переважно в обласних центрах чи великих містах. До того ж із 28 перевірених банків лише дев’ять мають такі термінали. Та й люди похилого віку часто не можуть освоїти роботу цієї техніки. Тому все одно поспішають до кас. А там інколи ситуація доходить просто до абсурду, коли потрібно сплатити за п’ятьма-шістьма рахунками, і за видані чеки доводиться віддати ще кілька десятків гривень. Як звільнитись від такого тягаря подвійної оплати — питання вкрай актуальне, особливо для тих, хто отримує мінімальні пенсії і зарплати. І, здавалося б, відповідь на нього не така вже й складна: варто вилучити з комунальних тарифів витрати на приймання платежів. Тоді кожен усе одно сплачував би за послуги касира, але робив би це лише раз і лише за тими розцінками, що представляє конкретний банк чи відділення пошти. Але прийняти такий варіант урядовці не поспішають.
Натомість звучить пропозиція, аби комунальники віддавали вже отримані в тарифах гроші фінустановам. Але й ті не поспішають це робити, спираючись на те, що ці суми здебільшого менші від собівартості банківських та поштових витрат за послугу. А йти на чергове підняття тарифів, провокуючи соціальне незадоволення, вони теж не хочуть.
Словом, відомства не можуть і не хочуть шукати порозуміння, а споживачі просто не знають усіх правових тонкощів і продовжують платити за всіх і все.
Хмельницький.
