Для тих, хто вирощує картоплю, наближається одна з найбільш клопітних городніх суєт — боротьба з колорадським жуком. Відповідно постає питання: як, чим і коли його кропити хімікатами? А ось житель села Миротин Здолбунівського району Рівненщини Іван Купервас цим агрохімічним клопотом не вельми переймається. Бо має пристрій для виловлювання жуків, який сам сконструював.
Більше того, в цьогорічне картопляне передсезоння селянин отримав патент на свій винахід як на корисну модель. Отож у подальшому цілком можливим є промислове виробництво колорадської «жуколовки», як назвав її сам винахідник. А це в свою чергу — неабияка «виручалка» для картоплярів. Та й для споживачів, адже картопля не знатиме, що таке хімічні препарати, які, зрозуміло, здоров’я людині не додають.
Ось так Іван Купервас на своєму городі «ловить» жуків.
Фото надано Іваном Купервасом.
— Я — звичайний селянин з діда-прадіда, — каже 41-річний Іван Купервас, що мешкає з дружиною та трьома дітьми у власній хаті на околиці Миротина, — орю, сію, тримаю худобу. На земельному клину щороку частину вділяю картоплі. Торік — 17 соток, цього року — 22. Її повсякчас садили і мої батьки. І саме вони років двадцять чи навіть тридцять тому почали задумуватися над тим, аби поменше хімії, а побільше органіки мала ця культура. Пам’ятаю, як у дитинстві виконував запроваджену батьком «методу»: брав віника, відро і в нього на городі обтрушував колорадських жуків. Заняття марудне, довготривале. Певний ефект давало. Років три тому мені згадалося оте ручне струшування. Заодно задумався: а чи не можна його механізувати? Не казатиму, скільки варіантів перепробував, але в результаті спинився на тій моделі, яку маю. Вона чимось нагадує плуг. Тільки спереду замість орчика для коня стоїть колесо від велосипеда. Далі, як у плуга, чепіги для керування. А внизу пристрою — жолоб для жуків, що падають. По боках — своєрідні лафети, які нагинають картоплиння і відповідно струшують жуків. Займає отака «жуколовка» два картопляні рядки. Просто ведеш її, як обгортач. Легко, невимушено. Крила нагинають кущі, струшуючи жуків у жолоб. Бадилля при цьому не ламається, а шкідників стає менше десь на 90 відсотків — і це за один обхід. Далі весь цей колорадський непотріб треба витрусити і знищити. Щодо якості обробітку, то найкраще пристрій діє в сонячну погоду, коли жук вилазить на поверхню картоплиння. Важливо також, що «жуколовка» збиває навіть личинки. 20 соток можна пройти за хвилин п’ятнадцять-двадцять. Але щоб остаточно виловити жука, який починає масово розмножуватися, потрібно за городом пильнувати до двох тижнів. З’являється нова партія жуків — «жуколовку» знову пускаю в хід. Коли ж картопля вийде із землі на повен свій зріст, коли зацвіте, тоді вже для неї жук не страшний.
— Використовую «жуколовку» уже не перший рік, — продовжує Іван Купервас, — причому, вона не єдина в своєму екземплярі. Недавно, приміром, зробив подібну для мешканця Почаєва із Тернопілля. Не знаю, звідки він почув про моє ноу-хау, але спеціально приїхав до мене, щоб замовити пристрій. Водночас, бачачи популярність «жуколовки» та її, звичайно, неабияку користь, вирішив запатентувати винахід. Нині такий офіційний патентовий документ вже маю на руках. А як воно складеться із «жуколовкою» надалі, поживемо, побачимо. Принаймні, я мрію про її промислове виробництво. Аби так, як мені, допомагала й іншим картоплярам.
Якщо відверто, то це не перший винахід миротинського селянина. Років п’ятнадцять тому він змайстрував міжрядкову механічну сапу-шаровку. Вона робить дві операції: підрізає зілля і розпушує землю. Якщо її використовувати, то час обробітку зменшується разів у п’ять, ніж зі звичайною сапкою.
— Сапу-шаровку теж варто було запатентувати, — каже селянин, — ще тоді, коли змайстрував, бо зараз вийдіть на базар і без проблем купите розпушувач, схожий на мій. Загалом я такий чоловік, що постійно прагне створити щось нове своїми руками. Не так давно, наприклад, змайстрував із запчастин кормовий блендер. Ще раніше — міні-квадроцикл для сина. Маю також власну сортувальну машину для картоплі. Її зробив так, щоб, засипавши туди мішок різної зібраної картоплі, на виході отримати картоплю двох або трьох фракцій. У планах-задумах — створити дельтаплан, щоб літати над полями. Основу для нього вже маю. Думаю: в недалекому майбутньому докуплю все необхідне і дельтаплан таки здійметься в небо. Ну а поки що, як кажуть про нас, селян, я цілком приземлений. Бо обробляю землю, вирощую сільгоспкультури, картоплю в тому числі. А вона у мене органічна, не бачить хімії. Раджу й іншим зосередитися на органічному виробництві.
Рівненська область.
