Років тридцять тому часто можна було чути таку фразу: «Важко бути молодим». А нинішня другокурсниця Сєверодонецького вищого професійного училища Світлана Несмашна (на знімку) вважає: найважче, коли нічого не робиш. Сама ж вона взялася втілювати в життя свої найсміливіші плани.
Уявіть: приходить у знамените училище дівча з далекого села (перед тим до них у глибинку приїжджала агітбригада ВПУ) і заявляє: хочу стати автослюсарем-ремонтником! Спочатку їй відмовили: мовляв, і від хлопців відбою нема, і взагалі — не жіноча це професія, ще жодна дівчина в нас її не здобувала... Але потім усе-таки директор училища Юрій Кузьмінов пішов назустріч. Хлопці в навчальній групі спочатку теж ставилися до дівчини недовірливо. Але майстер виробничого навчання Микола Приходченко, який 45 років учить молодь, уміє всіх подружити.
— Технікою я захопилася завдяки моєму татові — механізатору. Він уже погрожує, що скоро зі мною радитися почне. На нинішніх польових роботах так і було, — розповідає Світлана.
На станції техобслуговування, де вона проходила виробничу практику, клієнти, побачивши її, спочатку дивувалися, але потім казали: «Цікаво подивитися, чи впорається дівчина». І дивувалися, коли у неї виходило.
Звичайно, усе не просто, вчитися ще треба чимало, зокрема і водіння. Але Світлана Несмашна збирається диплом захистити на «відмінно», щоб автослюсарі могли сказати: «Є серед нас і дівчина, але працює нарівні з усіма». Потім планує стати автомеханіком.
Вона багато займається самостійно. Допомагає тут електронний підручник з автосправи. Його автор Андрій Кононенко свого часу закінчив це училище, згодом викладав, захистив кандидатську дисертацію. До слова, своє щастя — дружину Ларису — Андрій зустрів у альма-матер.
— Але мені поки що про таке думати рано, — каже Світлана. — Увесь час іде на навчання й підробіток. Готуюся отримати права.
Закономірно вона вникає в сучасні технології, обладнання. Зацікавилася електромобілями, які мають освоювати в Україні. Знає, що вже конструюють «безпілотні» машини, але ж зрозуміло, що ремонтники їм будуть потрібні все одно. І це ще питання, хто більше відзначається на всіх тих «Формулах»: пілоти чи механіки... Не виключено, що й Світла опиниться у їх числі.
Звичайно, у Світлани та її подруг чимало суто дівочих турбот.
— У нашому училищі чудовий гуртожиток, — із задоволенням зазначає дівчина. — Тут є все для затишного життя, гарного відпочинку. Ми й хлопців, які тут живуть, привчили: скрізь має бути затишно, ошатно. Від того на заняття йдеш із гарним настроєм.
Так, з гарним настроєм, Світлана ставиться до всього — і від того все навколо справді світлішає.
Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ,
заслужений журналіст України.
Фото автора.
Луганська область.