«Голос України» продовжує публікацію матеріалів про наміри уряду України збудувати на Дністрі каскад із шести гідроелектростанцій.

 

Джуринський водоспад у Дністровському каньйоні, на якому у 1950—1960-х роках була ГЕС. Залишилися тільки її руїни. Навіщо повторювати помилки минулого?

 

Фото
з uk.wіkіpedіa.org

 

22 березня 2017 року було опубліковано матеріал з назвою «Битва за Дністер». У ньому йшлося про те, яку історичну та природну цінність становить Дністровський каньйон не лише для України, а й для Європи загалом. У чому економічна й енергетична суть проекту?

Життя стане... яскравішим

13 липня 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив розпорядження, яким дав старт «Програмі розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року». Вона, зокрема, передбачає будівництво каскаду з шести гідроелектростанцій на Дністрі у його верхній та середній течії на території Івано-Франківської, Чернівецької та Тернопільської областей. На думку науковців, така грандіозна будова матиме значний вплив майже на весь басейн Дністра, зокрема в транскордонному контексті. З цим неможливо не погодитися: енергетики обіцяють світло, багато вчених лише короткий спалах чи навіть невеличкий пшик, екологи взагалі все малюють у темних барвах.

Але повернемося до програми. Ось що у ній читаємо: «Дністровська гідроакумулююча електростанція призначена для регулювання графіка добових навантажень перетоків в об’єднаній енергетичній системі України, збільшення виробітку електроенергії в піковій та напівпіковій зоні графіка навантаження в об’єднаній енергетичній системі України». І далі: «Введення Дністровської ГАЕС в експлуатацію дасть змогу покрити попит на пікову потужність в об’єднаній енергетичній системі України і покращить можливість перетоків енергії із суміжними енергосистемами європейських країн».

Дуже сухі рядки, чи не так? Тож коли громадськість і депутати органів місцевого самоврядування областей, де мали з’явитися нові ГЕС, почали виступати проти чергового глобального наступу на природу, енергетики вирішили викласти свою позицію в яскравих і веселкових кольорах.

Ось основні тези, викладені ними для підтримки свого проекту:

* розвиток малої і середньої енергетики;

* комплексне використання водосховищ для енергетики;

* ГЕС допоможуть боротися з паводками і поліпшуватимуть умови водопостачання та електропостачання;

* будівництво покращить умови рекреації в прилеглих населених пунктах;

* вдасться створити нові робочі місця, збудувати нові дороги, мости;

* сприяння розвиткові водних видів спорту;

* підвищення цінності прилеглих до водосховища земель;

* до регіону надійдуть інвестиції тощо.

Я далекий від того, щоб давати оцінку аргументам чиновників, але два пункти таки викликають подив. Як може будь-яке втручання у природу поліпшувати рекреацію? І про які водні види спорту йдеться?

І ще: експерти підрахували, що каскад на Дністрі планують збудувати з розмахом: витратити на нього мають 16 мільярдів гривень, з яких 166 мільйонів доларів — державні кошти, а 400 мільйонів євро залучено у міжнародних спільнот. Ще говорять про 1,1 мільярда євро (32 мільярдів гривень) кредиту, який уже наче погодився видати Європейський банк реконструкції та розвитку. Запланована сумарна потужність цих шести ГЕС — 390 МВт.

Світло буде, але... недовго

А що думають з приводу будівництва каскаду ГЕС науковці та експерти? Ще раз наголошую, що у цій статті йтиметься лише про енергетичну ефективність проекту, а не про його вплив на довкілля. Варто зазначити, що серед науковців, котрі займаються енергетикою, не знайшлося жодного, хто б визнав будівництво каскаду ГЕС на Дністрі обґрунтованим та економічно доцільним. Принаймні, в Інтернеті такого не відшукав.

Усі думки вчених можна звести до висновків працівників Тернопільського національного технічного університету Мирослава Зіня і Григорія Химича.

— Потужність ГЕС прогнозують на рівні 390 МВт, — каже доцент кафедри енергетичного менеджменту Мирослав Зінь. — Якщо порівнювати з атомними електростанціями, то майже таку саму потужність має найменший блок Рівненської АЕС — там 400 МВт. Але різниця в тому, що АЕС працює цілодобово і стабільно. Тоді як за відсутності води чи недостатньої її кількості (особливо в період посухи) ГЕС може виробляти енергії в 10 разів менше. Тож 390 МВт ніколи не буде, хіба що в години пік (зранку і ввечері). І лише в період повені, тоді така потужність можлива цілодобово. Еквівалентну потужність електрогенерації можна отримати з мінімальною шкодою для довкілля, впроваджуючи малу гідроенергетику. Звести малі ГЕС можна на менших річках, які впадають у Дністер чи інші ріки. У нас колись було 700 водяних млинів, на їх місці можна спорудити станції, що буде дешевше. Економічна вигода від таких споруд не менша, зате мінімальний негативний вплив на екологію.

Проти будівництва масштабних сумнівних гігантів ратує і Григорій Химич.

— У Тернопільській області є 19 місць під міні-ГЕС, — каже він. — Щонайменше 7 можна уже будувати. До того ж обладнання можна не закуповувати за кордоном. Для цього є вітчизняне. Але навіть цей варіант у сучасному світі вважається вкрай сумнівним. Скажімо, Тернопілля використовує в рік 1,3 мільярда кВт/год. Генеруючих можливостей в області немає. Навіть у разі зведення ГЕС частка власної електроенергії буде незначною. До того ж прогнозована потужність електростанцій не означає реальну, вона буде значно меншою. Натомість ми маємо інші альтернативні джерела, які менше шкодитимуть довкіллю. Так, уже є пропозиція із впровадження вітрових станцій у Бережанському, Козівському, Підгаєцькому районах. Є тверді побутові відходи, з яких можна видобувати енергію, є можливість отримувати енергію сонячну, виготовляти брикети, оскільки в області спостерігається попит на твердопаливні котли. Можна розвинути ці напрями і теж створити чимало нових робочих місць.

З цією думкою важко не погодитись: альтернативні технології розвиваються дуже швидко. Майбутнє за сонячною, вітровою, тепловою та біоенергетикою. Адже каскад ГЕС на Дністрі збільшить виробництво електроенергії лише на мізерні 0,5 відсотка тої енергії, яку Україна виробляє нині. Чи варті ці піввідсотка того, щоб здійснювати будівництво проти волі людей, щоб шкодити природі?

 

Михайло ЛИСЕВИЧ.

 

Тернопільська область.